Грінерія виноградна

Грінерія виноградна (Greeneria uvicola) — це недосконалий гриб з порядку Melanconiales, що є збудником небезпечного захворювання — гіркої гнилі винограду.

Патоген вражає переважно генеративні органи рослини, розвиваючись у вигляді конідіального спороношення, яке часто плутають з іншими типами гнилей.

Систематично гриб належить до царства Гриби, класу Аскоміцети (у телеоморфній стадії Guignardia bidwellii f. euvitis), проте в агрономічній практиці його частіше класифікують за анаморфною формою.

Для ідентифікації в лабораторних умовах проводять мікроскопування уражених ягід, де виявляються характерні темні плодові тіла гриба (ацервули).

Візуально гриб легко відрізнити за масовим виходом спор у вигляді слизових мас або ланцюжків, що за високої вологості вкривають поверхню плодів.

Основною культурою, що піддається впливу цього патогена, є виноград культурний (Vitis vinifera) та його гібриди.

Хвороба вражає ягоди на різних стадіях дозрівання, починаючи від періоду формування плодів і закінчуючи фазою повної зрілості, що призводить до значних втрат урожаю.

Окрім ягід, гриб здатен вражати гребені виноградних грон, що порушує живлення плодів та спричиняє їх передчасне всихання.

Зараження може поширюватися на пагони, викликаючи появу некротичних плям, які послаблюють загальний стан лози перед зимівлею.

Шкодочинність проявляється у різкому погіршенні якості вина через специфічний гіркий смак, який гриб передає суслу, роблячи врожай непридатним для переробки.

Активний розвиток збудника спостерігається в літній період, коли встановлюється тепла та волога погода, що сприяє поширенню спор.

Інкубаційний період скорочується при поєднанні високої температури (25–30°C) та частих опадів, що створюють краплинно-рідку вологу на поверхні ягід.

Інфекція зберігається в ґрунті та на рослинних рештках, а також в уражених пагонах, звідки навесні починається первинне зараження молодих грон.

Найбільш небезпечний період розвитку хвороби припадає на фазу розм'якшення ягід (верайзон), коли тканини стають найбільш вразливими для проникнення гіф патогена.

Наприкінці сезону гриб переходить у стан спокою, формуючи структури, стійкі до несприятливих умов, забезпечуючи виживання виду до наступного року.

Перші ознаки зараження виглядають як невеликі коричневі плями, які швидко збільшуються в розмірах та охоплюють усю поверхню ягоди.

Уражена ягода швидко зморщується, набуває темно-бурого або майже чорного кольору, при цьому на її поверхні проявляються численні дрібні чорні горбки.

Гірка гниль отримала свою назву через характерну зміну смакових властивостей ураженої тканини, яка стає нестерпно гіркою.

При вологій погоді з чорних горбків виступають світлі або жовтуваті вусики спор, що є основним джерелом вторинного зараження здорових ягід у гроні.

• Потемніння та деформація ягід.
• Поява чорних ацервул на шкірці.
• Виділення спор у вигляді ексудату.
• Повне всихання грон.

Основою контролю є агротехнічний метод: обов'язкове видалення та знищення всіх уражених частин виноградної лози протягом сезону.

Важливо дотримуватися правильного формування куща та своєчасної обрізки для покращення провітрювання грон, що знижує вологість всередині крони.

Хімічний захист включає застосування фунгіцидів широкого спектра дії, ефективних проти різних видів гнилей винограду.

Профілактичні обприскування необхідно проводити в критичні фази розвитку рослини, починаючи з періоду після цвітіння і до змикання ягід у гронах.

Рекомендується використовувати препарати на основі міді або системні фунгіциди, дотримуючись регламентів щодо кратності обробок та періодів очікування перед збором.