Антракноз гарбузових культур

Антракноз гарбузових культур (збудник Colletotrichum orbiculare) є небезпечним грибковим захворюванням, що належить до класу Аскоміцетів.

Цей фітопатоген вражає як наземні частини рослин, так і плоди, активно розвиваючись за умов підвищеної вологості.

Гриб зберігається у вигляді грибниці та конідій на рослинних рештках, у ґрунті та на зараженому насінні протягом декількох сезонів.

Систематичне положення збудника характеризується здатністю утворювати велику кількість спор у спеціалізованих структурах — ацервулусах.

Життєвий цикл патогена тісно пов'язаний з водним режимом, оскільки краплі води є основним вектором перенесення інфекції на здорові тканини.

Антракноз завдає значної шкоди огіркам, кабачкам, патисонам, гарбузам, диням та кавунам, знижуючи їхню продуктивність та якість продукції.

Ураження вегетативних органів призводить до порушення фотосинтезу, внаслідок чого рослини стають слабкими та зупиняються у розвитку.

Інфекція плодів спричиняє появу неглибоких язв, які при зберіганні перетворюються на осередки гнилі, що повністю знищує товарний вигляд плодів.

У тепличних умовах поширення хвороби відбувається дуже швидко, що може призвести до повної втрати врожаю в межах окремих секцій.

Економічні збитки зумовлені як прямим зниженням урожаю, так і додатковими витратами на проведення захисних фунгіцидних обробок.

Найбільш інтенсивний розвиток хвороби спостерігається у другій половині літа, коли температурний режим стабілізується на рівні 20–25 градусів тепла.

Початок спалаху інфекції часто припадає на фазу цвітіння та активного росту плодів, що робить рослини особливо вразливими.

Висока вологість повітря, спричинена частими опадами або надмірним поливом, є критичним фактором для початку масового зараження посівів.

Наявність роси вранці створює ідеальні умови для проростання спор гриба та проникнення міцелію в епідерміс рослини.

У закритому ґрунті розвиток патогена підтримується стабільно високою вологістю та недостатнім провітрюванням приміщень.

Ознаки зараження проявляються у вигляді округлих світло-бурих плям на листкових пластинках, які мають чітко окреслену облямівку.

На стеблах та черешках виникають видовжені вдавлини, які з часом темніють, що призводить до ламкості та відмирання відповідних органів.

На плодах з’являються глибокі виразки (язви), в центрі яких згодом формується рожевий наліт — скупчення конідій гриба.

При сильному ураженні листя повністю засихає, що створює ефект передчасного старіння та відмирання всієї надземної частини рослини.

• Поява бурих плям на листі.
• Утворення язв на стеблах та плодах.
• Рожевий наліт спор у центрі плям.
• Деформація та гниття плодів.

Основним методом контролю є дотримання сівозміни, при якій гарбузові повертаються на поле не раніше ніж через три-чотири роки.

Важливим заходом є використання якісного, протруєного насіння, яке пройшло сертифіковану перевірку на наявність патогенів.

Під час вегетації необхідно проводити профілактичні обприскування фунгіцидами на основі діючих речовин контактної та системної дії.

Обов'язковим є знищення всіх післяжнивних решток шляхом глибокої оранки, що суттєво знижує інфекційний фон на наступний сезон.

Слід забезпечити оптимальний режим поливу, уникаючи потрапляння води на листя, а також своєчасно проводити провітрювання теплиць.