Гломерелла фіорінії

Гломерелла фіорінії (Glomerella fioriniae) належить до царства Гриби (Fungi), відділу Аскоміцети. Це небезпечний фітопатоген, що є телеоморфною стадією грибів роду Colletotrichum.

Мікроскопічно цей збудник ідентифікується за наявністю гіалінових конідій та характерних аскоспор, які формуються у спеціальних плодових тілах — перитеціях.

Основним шляхом поширення є конідії, які переносяться вітром, краплями дощу або комахами. Патоген має високу генетичну мінливість, що дозволяє йому швидко адаптуватися.

Діагностика в полі ускладнена через подібність симптомів до інших видів антракнозу, тому для точного визначення часто необхідний лабораторний аналіз тканин рослин.

Гриб здатний тривалий час зберігатися в рослинних рештках, ґрунті або як прихована інфекція всередині тканин багаторічних культур до настання сприятливих умов.

Патоген завдає серйозної шкоди широкому спектру культур. Найбільше страждають плодові дерева, такі як яблуні, груші та цитрусові, у яких розвивається плодова гниль.

Крім дерев, інфекція уражає овочеві культури, наприклад, перець та томати, викликаючи некротичні плями на листі та стеблах. У ягідних культур хвороба призводить до відмирання пагонів.

У розплідниках Glomerella fioriniae становить небезпеку для молодих саджанців, викликаючи системне зараження, що призводить до втрати товарного вигляду.

Пошкодження проявляються не лише на плодах, але й на гілках, що спричиняє передчасне опадання листя та суттєве ослаблення імунітету рослини-господаря.

В умовах тепличних господарств патоген здатний швидко поширюватися, вражаючи практично всі частини рослини, що веде до значних економічних збитків.

Активний розвиток гриба починається у періоди підвищеної вологості та помірних температур. Ідеальним фактором для проростання спор є наявність краплинної вологи на листках.

Весняно-літній період є часом найвищої агресивності патогену, коли відбуваються цикли масового спороношення, що призводять до вторинних заражень здорових рослин.

Осінній період характеризується переходом гриба у фазу спокою. Він зимує в опалому листі, муміфікованих плодах або в тріщинах кори дерев у вигляді міцелію.

Висока температура повітря разом з високою вологістю влітку значно прискорює інкубаційний період хвороби, роблячи спалахи захворювання важкоконтрольованими.

Критичними фазами для інфікування є періоди цвітіння та дозрівання плодів, коли тканини рослин найбільш вразливі до проникнення гриба через мікротріщини.

На ранніх етапах на плодах з’являються невеликі вдавлені плями коричневого або чорного кольору, які поступово збільшуються, охоплюючи значну площу поверхні.

У центрі уражених ділянок утворюються концентричні кола зі спороношенням гриба, які можуть мати рожевий або помаранчевий відтінок через масу спор.

Листя хворих рослин вкривається дрібними некротичними плямами з чіткою облямівкою. Згодом ці плями зливаються, викликаючи засихання всієї листової пластини.

При ураженні пагонів спостерігається їх всихання, що супроводжується зміною кольору кори на темно-коричневий та появою тріщин у місцях локалізації міцелію.

Плоди, заражені патогеном, швидко втрачають смакові якості, стають м'якими, водянистими та часто муміфікуються, залишаючись висіти на гілках.

Основою захисту є агротехнічний метод: регулярна обрізка та знищення уражених пагонів і муміфікованих плодів, що зменшує інфекційний тиск на ділянці.

Важливим заходом є дотримання оптимальної густоти насаджень та проріджування крон для поліпшення вентиляції та зниження вологості навколо рослин.

Використання хімічних фунгіцидів із груп триазолів та стробілуринів ефективно стримує поширення інфекції при своєчасному проведенні обробок.

Селекція стійких сортів є найперспективнішим напрямком контролю, проте через високу мінливість гриба створення таких сортів потребує багато часу.

• Проведення профілактичних обприскувань мідьвмісними препаратами.
• Дотримання сівозміни та просторової ізоляції хворих ділянок.
• Ретельний збір та утилізація рослинних решток восени.
• Контроль вологості повітря у теплицях.