Гліокладіум рожевий

Гліокладіум рожевий (Gliocladium roseum), що зараз частіше класифікується як Clonostachys rosea, є розповсюдженим грибом, що належить до царства Гриби, відділу Аскомікоти.

Цей мікроорганізм має подвійну природу: він може виступати як сапротроф, що розкладає органіку, так і як факультативний паразит, що вражає живі тканини рослин.

Гриб утворює характерний наліт рожевого або лососевого кольору на поверхні уражених частин, що є його головною морфологічною ознакою.

Розвиток патогену відбувається шляхом утворення великої кількості конідій, які легко розносяться повітряними потоками, водою або сільськогосподарським інвентарем.

У науковій літературі цей вид часто розглядається як об'єкт для біологічного контролю, проте за певних умов він сам стає причиною значних фітопатологічних проблем.

Патоген вражає велику кількість культурних рослин, включаючи овочеві (томати, огірки), плодові, ягідні та квіткові культури як у відкритому, так і в закритому ґрунті.

Найбільшої шкоди гриб завдає під час зберігання плодів, а також на стадії розсади, викликаючи розвиток кореневих гнилей та відмирання молодих паростків.

На плодах гриб проникає через механічні пошкодження, швидко колонізуючи тканини та перетворюючи їх на м'яку масу, що призводить до втрати товарних якостей.

Сходи, уражені гліокладіумом, часто гинуть ще до моменту появи над поверхнею ґрунту або відразу після сходів, що сильно зріджує посіви.

Ураження насіннєвого матеріалу призводить до зниження енергії проростання, що є критичним фактором для весняних посівів сільськогосподарських культур.

Активний розвиток інфекції припадає на періоди високої вологості повітря та помірних температур, що сприяє швидкому проростанню конідій.

У теплицях розвиток хвороби стимулюється поганою вентиляцією та скупченням конденсату на рослинах, що створює ідеальні умови для поширення гриба.

Патоген здатен зберігати свою життєздатність у ґрунті протягом багатьох років завдяки утворенню хламідоспор, які стійкі до несприятливих чинників.

Найвища небезпека зараження спостерігається під час дощових періодів, коли спори активно переносяться бризками води з ґрунту на нижні листки рослин.

Початок вегетаційного сезону, особливо при прохолодній та вологій весні, є найсприятливішим часом для первинного зараження кореневої системи.

Візуальні ознаки зараження включають появу пухкого нальоту рожевого або ніжно-оранжевого кольору на місцях пошкоджень або ослаблених ділянках тканин.

Тканини рослин, які зазнали впливу гриба, втрачають тургор, стають м'якими, водянистими та змінюють колір на коричневий або темно-бурий.

При глибокому ураженні плодів відбувається їх повна руйнація та ослизнення, що супроводжується специфічним запахом продуктів розпаду тканин.

• Рожевий пухнастий наліт на уражених органах.
• Знебарвлення та розм'якшення тканин кореневої шийки.
• Потемніння та відмирання коріння у розсади.
• Швидке поширення плям гнилі на плодах.

На стеблах може утворюватися перетяжка, яка перешкоджає руху поживних речовин, через що рослина в'яне і гине, навіть якщо коріння ще функціонує.

Система захисту базується на обов'язковому дотриманні сівозміни, що перериває цикл розмноження гриба в ґрунті за рахунок зміни господарів.

Важливо забезпечити правильний режим провітрювання в теплицях, щоб запобігти утворенню вологи на поверхні плодів та листя.

Після збору врожаю обов'язково проводять глибоку оранку та видалення всіх залишків рослин, які можуть стати джерелом інфекції на наступний рік.

Використання якісного протруювача насіння дозволяє захистити посіви на ранніх етапах розвитку від ґрунтових інфекцій.

У разі появи перших ознак захворювання слід негайно видалити уражені екземпляри та провести обробку фунгіцидними препаратами широкого спектру дії.