Геотрихоз цитрусових

Збудником хвороби є недосконалий гриб Geotrichum citri-aurantii, який належить до порядку Saccharomycetales. Цей фітопатоген широко відомий як причина «кислої гнилі» плодів цитрусових культур у багатьох країнах світу.

Гриб утворює білий або сіруватий міцелій, який швидко розростається на поверхні та всередині тканин плоду. Конідії патогена дуже легкі, що дозволяє їм поширюватися на значні відстані за допомогою потоків повітря.

Систематично патоген є факультативним паразитом, що легко переходить до сапротрофного способу життя на рослинних рештках. Висока швидкість розмноження робить його одним із найнебезпечніших збудників у закритих сховищах.

Температурний оптимум для активного росту гриба становить близько 20–25 °C. Вологість повітря вище 85% є критичним фактором, що сприяє масовому зараженню продукції та швидкому переходу хвороби на здорові плоди.

Патоген здатний зберігатися в ґрунті або на залишках плодів у саду, звідки потрапляє на врожай під час збирання. Контроль присутності інфекції на пакувальному обладнанні є запорукою успішного зберігання цитрусових.

Від геотрихозу потерпають усі промислові види цитрусових: лимони, апельсини, мандарини та грейпфрути. Хвороба завдає величезних збитків на етапі післязбиральної обробки та під час тривалого транспортування продукції.

У садах гриб атакує плоди, які мають будь-які пошкодження шкірки — від механічних подряпин до ран, завданих шкідниками. Здоровий плід з неушкодженою шкіркою рідко стає жертвою цього патогена, проте травмована тканина миттєво піддається зараженню.

Результатом діяльності гриба є повна деградація м'якоті цитрусових. Вона швидко перетворюється на рідку масу, втрачаючи споживчі властивості. Характерний запах продукції стає відразливим, що унеможливлює подальшу реалізацію.

Під час зберігання в ящиках хвороба поширюється від одного зараженого плоду до сусідніх. В умовах високої вологості цілі партії продукції можуть перетворитися на джерело інфекції протягом тижня.

Економічна шкода складається не лише з втрати самого врожаю, але й з витрат на перебирання продукції, дезінфекцію складів та утилізацію великої кількості гнилих плодів.

Основним симптомом є утворення водянистих плям на шкірці, які поступово поширюються по всій поверхні. З часом на уражених ділянках з’являється характерний білий грибний наліт, який є ознакою активного спороутворення.

Тканини плоду всередині зони ураження стають м’якими та безструктурними. При натисканні на плід витікає каламутна рідина, що має виражений кислий запах, який відрізняє геотрихоз від інших гнилей.

Шкірка стає в’ялою та слизькою на дотик, втрачаючи свій товарний вигляд. З плином часу плід повністю розкладається, а грибниця проникає глибше, захоплюючи всі сегменти цитрусових.

Особливістю є відсутність чіткої межі між здоровою та хворою тканиною. Гриб швидко рухається вглиб плоду, перетворюючи внутрішню частину на водянисту масу, тоді як зовні плід може певний час зберігати форму.

• М'які ділянки знебарвленої шкірки.
• Пухнастий білий міцелій на поверхні.
• Різкий кислий запах гнилі.
• Швидка втрата тургору.
• Контактне зараження здорових сусідніх плодів.

Стратегія контролю базується на мінімізації механічних пошкоджень під час збирання та пакування врожаю. Обережне поводження з плодами є найефективнішим методом профілактики зараження грибом Geotrichum citri-aurantii.

Суворе дотримання гігієнічних вимог у сховищах включає регулярну дезінфекцію інвентарю та тари. Видалення всіх плодів з найменшими ознаками пошкоджень дозволяє попередити осередковий розвиток інфекції.

Використання фунгіцидів під час миття та обробки плодів перед пакуванням значно знижує ризик розвитку патогена. Важливо дотримуватися регламентів застосування препаратів, дозволених для післязбиральної обробки цитрусових.

Санітарні заходи в саду включають своєчасне видалення плодів, що впали, та боротьбу з комахами-шкідниками. Здорові дерева, що отримують збалансоване живлення, менш схильні до пошкоджень, через які проникає гриб.

Контроль мікроклімату у приміщеннях для зберігання — підтримка необхідної температури та вентиляції — запобігає конденсації вологи, яка є критичною умовою для розвитку та розповсюдження конідій гриба.