Фузаріум інкарнатум

Fusarium incarnatum належить до царства Гриби (Fungi), відділу Аскоміцети, роду Fusarium. Це ґрунтовий патоген, який широко розповсюджений у світі та здатен уражати велику кількість рослинних видів.

Назва гриба вказує на його здатність утворювати колонії з характерним рожевим або тілесним забарвленням, що є важливою ознакою при ідентифікації на поживних середовищах.

Гриб утворює макроконідії з типовою вигнутою формою та чітко вираженим гачкуватим апікальним сегментом. Для виживання у несприятливих умовах патоген формує хламідоспори.

Як і багато інших представників роду Fusarium, цей вид демонструє високий рівень морфологічної мінливості. Для точного визначення виду зазвичай застосовують молекулярно-генетичні методи діагностики.

Патоген є активним сапротрофом, що дозволяє йому успішно існувати у ґрунті на залишках рослин протягом тривалого періоду навіть за відсутності живого господаря.

Фузаріум інкарнатум є поліфагом, що вражає зернові, бобові, овочеві та технічні культури. Він провокує комплекс захворювань, включаючи гнилі кореневої системи, стебел та плодів.

Ураження зернових культур часто супроводжується фузаріозом колоса, що значно знижує врожайність та якість зерна через накопичення мікотоксинів, небезпечних для здоров'я людей та тварин.

Овочеві культури, такі як томати та огірки, страждають від трахеомікозного в’янення. Гриб проникає у судинну систему рослини, викликаючи швидку втрату тургору та загибель окремих частин або всієї рослини.

При зберіганні врожаю цей патоген викликає розвиток сухої гнилі картоплі, моркви та інших коренеплодів, що призводить до значних втрат у сховищах.

На сої гриб викликає хвороби насіння, що призводить до випадання сходів та зниження густоти стояння рослин на полі, що напряму впливає на майбутню продуктивність посіву.

Активізація гриба збігається з періодом проростання насіння та інтенсивного росту коріння рослин. Оптимальними умовами для інфікування є тепла погода (18–25°C) та висока вологість ґрунту.

Первинне зараження відбувається при контакті коріння з ґрунтовою інфекцією. Найбільш вразливими рослини є на ранніх етапах розвитку та в періоди стресу (посуха, перезволоження).

У літній період, особливо за умови частого випадання опадів, інфекція поширюється за допомогою конідій, які переносяться вітром, дощем або комахами на надземні органи рослин.

Дощова осінь сприяє розвитку гриба на дозріваючих плодах та колоссі. Це період, коли патоген найбільш активно накопичує біомасу на поверхні уражених тканин.

Зимує патоген у формі хламідоспор або міцелію в рослинних рештках. Повернення культур-господарів на одне поле без перерви забезпечує постійний високий тиск інфекції.

Початкові ознаки зараження проявляються хлорозом нижніх листків, який з часом прогресує. Потім листя в’яне, жовтіє та засихає, але тривалий час не опадає.

На зрізі стебла або кореня видно темні некротичні плями та побуріння судин, що вказує на блокування грибом шляхів транспортування води та поживних речовин.

На уражених частинах рослин, особливо за умов підвищеної вологості, з’являється характерний наліт рожевого, лососевого або білого кольору, який складається зі спороношення гриба.

Плоди уражених рослин стають м’якими або вкриваються сухими вдавленими плямами. Усередині тканин плоду часто можна помітити білувату або рожеву грибницю.

• Зів’янення рослин, що починається з нижнього ярусу листя.
• Побуріння судин усередині стебла.
• Поява рожевого або лососевого нальоту на органах рослин.
• Передчасне відмирання продуктивних органів (колосся, плодів).
• Утворення сухих гнилей на овочах під час зберігання.

Основним заходом контролю є дотримання сівозміни, що перериває цикл розмноження гриба. Слід уникати вирощування чутливих культур на одному місці частіше ніж раз на три роки.

Використання фунгіцидного протруювання насіння дозволяє захистити рослини на найважливішому початковому етапі росту. Препарати повинні бути підібрані залежно від спектра фузаріозів у регіоні.

Важливо забезпечити оптимальний режим живлення рослин. Збалансоване використання добрив, зокрема фосфорно-калійних, допомагає рослинам виробити природний опір до проникнення інфекції.

Агротехнічні методи, такі як глибока оранка та знищення бур'янів, є критичними для зменшення джерел інфекції. Важливо не залишати уражені рештки на поверхні поля.

Для боротьби з епіфітотіями в період вегетації застосовують фунгіциди системної дії. Важливо проводити обробку до того, як патоген глибоко проникне у судинну систему рослин, оскільки в цей момент ефективність препаратів падає.