Екзобазидіоз лохини

Збудником хвороби є гриб Exobasidium vaccinii-uliginosi, що належить до відділу Базидіоміцети. Це вузькоспеціалізований патоген, який паразитує на рослинах родини Вересові.

Гриб розвивається переважно всередині тканин рослини, використовуючи міжклітинний простір для свого росту та накопичення поживних речовин.

Життєвий цикл патогена тісно пов'язаний з фенологічними фазами розвитку лохини. Утворення спор відбувається на поверхні органів рослини, що постраждали.

Поширення інфекції здійснюється за допомогою вітру, крапель дощу та комах, які переносять базидіоспори на здорові частини куща.

Зимує гриб у вигляді міцелію, який ховається в тканинах бруньок або молодих гілок, залишаючись життєздатним протягом усієї зими.

Хвороба вражає переважно лохину, завдаючи значної шкоди промисловим плантаціям та приватним садам. Продуктивність рослин суттєво знижується.

Гриб атакує листя, молоді пагони та іноді зав'язі ягід. Уражені тканини втрачають здатність до нормального фотосинтезу, що виснажує рослину.

Деформація пагонів спричиняє порушення руху поживних речовин, через що гілки стають слабкими та можуть ламатися під вагою врожаю.

Зниження якості та кількості врожаю є головним наслідком зараження. Ягоди з хворих кущів часто дрібні, деформовані або швидко гниють.

У розплідниках поширення цього гриба є критичним, оскільки він може знищити значну частину садивного матеріалу за короткий термін.

Перші симптоми зазвичай стають видимими навесні, коли рослина активно розвивається після періоду зимового спокою.

Оптимальними умовами для розвитку хвороби є тривалі періоди підвищеної вологості повітря та помірні температури протягом вегетації.

Весняні та літні дощі сприяють швидкому проростанню спор, що призводить до масового зараження здорових пагонів лохини.

Процес розвитку гриба сповільнюється у спекотні періоди з низькою вологістю, коли зовнішні умови стають несприятливими для патогена.

Наприкінці сезону активність гриба падає, і він переходить у приховану форму для перезимівлі всередині вегетативних органів.

Найхарактернішою ознакою є утворення на листках світлих плям, які поступово стають опуклими та деформованими.

З нижнього боку листка в місцях ураження виникає білий або рожевий наліт, який є продуктом спороношення гриба-паразита.

Пагони, уражені хворобою, значно товщають, набувають м'ясистої структури та можуть змінювати свій природний колір на червонуватий.

Пошкоджені листки швидко жовтіють, скручуються та обпадають, що призводить до часткового оголення гілок у розпал літа.

Уражені зав'язі зупиняються в рості, стають нетипово роздутими та зазвичай опадають, не встигаючи досягти стадії стиглості.

Основним заходом боротьби є агротехнічний контроль: своєчасне видалення та спалювання уражених частин куща для запобігання поширенню спор.

Важливо уникати загущення посадок, забезпечуючи оптимальну циркуляцію повітря всередині крони, що сприяє швидшому висиханню листя.

Хімічний захист передбачає обробку плантацій фунгіцидами на основі міді на початку вегетаційного періоду до появи нових пагонів.

При високому ризику розвитку захворювання доцільно використовувати системні фунгіциди, що мають профілактичну та лікувальну дію.

• Санітарна обрізка та дезінфекція інструментів
• Контроль рівня вологості на ділянці
• Використання стійких до хвороб сортів