Фомопсис соняшника

Diaporthe masirevicii — це аскоміцетний гриб, який є головним збудником фомопсису (сірої плямистості) соняшника. Його систематичне положення: царство Fungi, відділ Ascomycota, родина Diaporthaceae.

Гриб має складний життєвий цикл із двома стадіями: анаморфною (Phomopsis helianthi) та телеоморфною. Сумкоспори, що утворюються навесні, забезпечують первинне зараження здорових рослин.

Міцелій патогена активно розростається в тканинах стебла, що призводить до руйнування паренхіми та порушення водопровідної системи рослини. Це робить гриб особливо небезпечним у роки з вологою весною.

Інфекція поширюється за допомогою конідій, які переносяться краплями дощу та вітром на великі відстані. Патоген здатний виживати на пожнивних рештках протягом кількох сезонів.

Ідентифікація гриба в лабораторних умовах проводиться шляхом виділення культури на живильних середовищах та аналізу морфологічних особливостей спороношення.

Основною культурою-господарем є соняшник Helianthus annuus. Гриб вражає стебла, листки, черешки та кошики, спричиняючи значне зниження врожайності.

Найбільшої шкоди завдається в період від появи бутонів до дозрівання насіння, коли рослина найбільш інтенсивно витрачає поживні речовини.

Пошкоджені стебла втрачають міцність, що призводить до вилягання посівів перед збиранням. Це значно ускладнює роботу техніки та веде до втрат насіння.

Якість продукції також знижується: погіршується наповненість насіння, зменшується вихід олії та підвищується вміст вільних жирних кислот у продукті.

В окремих випадках ступінь ураження може призвести до повної загибелі окремих рослин або навіть цілих ділянок поля при епіфітотійному розвитку хвороби.

Початкові симптоми проявляються як темно-сірі плями на листках, що мають характерний жовтий обідок, які згодом швидко збільшуються.

Некроз переходить на черешки листків, звідки інфекція проникає в стебло, викликаючи появу великих сіро-коричневих плям з металевим відтінком.

Стебло в місцях ураження стає м'яким і порожнім всередині, що призводить до ламкості рослини під дією найменшого механічного навантаження.

Пізніше на поверхні стебел з'являються дрібні чорні крапки — пікніди, які є джерелом подальшого розмноження гриба в польових умовах.

Внутрішні тканини стебла набувають темного кольору, перетворюючись на трухляву масу, що повністю блокує рух соків у рослині.

Використання стійких гібридів соняшника є найбільш економічно ефективним методом боротьби з Diaporthe masirevicii.

Дотримання сівозміни з інтервалом вирощування соняшника на одному полі не менше 7 років дозволяє знизити рівень інфекції в ґрунті.

Якісний обробіток ґрунту, що передбачає повне загортання рослинних решток, сприяє швидшому їх розкладанню та загибелі збудника.

Хімічний захист передбачає обприскування посівів фунгіцидами у фазі 4–6 справжніх листків та повторно перед цвітінням для стримування інфекції.

• Видалення бур'янів-резерваторів патогена навколо поля.
• Збалансоване живлення калієм для зміцнення клітинних стінок.
• Використання виключно сертифікованого насіння без ознак ураження.