Курвулярія луната

Курвулярія луната (Curvularia lunata) належить до царства Гриби (Fungi), відділу Аскоміцети, роду Curvularia. Це поширений мікроскопічний гриб, який функціонує як факультативний паразит та сапротроф.

Міцелій гриба має перегородки, гілкується і зазвичай забарвлений. Важливою діагностичною ознакою є спори: конідії темно-коричневого кольору, часто мають вигнуту форму з трьома або чотирма перегородками.

Патоген має високу стійкість і здатний роками зберігатися в ґрунті, на залишках рослин або безпосередньо в насіннєвому матеріалі, чекаючи сприятливих умов для проростання.

Поширення інфекції здійснюється переважно конідіями, які легко розносяться потоками повітря, краплями дощу, а також через сільськогосподарський інвентар та техніку.

Цей гриб є серйозним об'єктом фітопатологічних досліджень, оскільки він вражає широкий спектр господарсько важливих культур, знижуючи їхню врожайність та якість продукції.

Курвулярія луната завдає значної шкоди багатьом сільськогосподарським культурам, включаючи зернові, кукурудзу, рис, сорго та овочеві культури.

Гриб спричиняє розвиток плямистостей на листі, стеблах та колоссі, що значно знижує фотосинтетичну активність рослин та послаблює їхній загальний імунітет.

На зернових культурах поразка часто призводить до явища «чорного зародка» насіння, що суттєво погіршує схожість насіння та товарні характеристики зерна.

Гриб також бере участь у комплексі хвороб, що викликають гниття коренів та початків кукурудзи, що призводить до втрат врожаю під час дозрівання та зберігання.

Поразка плодів та овочів призводить до їх швидкого загнивання та втрати смакових та поживних властивостей, що робить продукцію непридатною для реалізації.

Активний розвиток патогена спостерігається у теплих умовах при високій вологості повітря. Температурний оптимум для гриба становить від 25 до 30 градусів Цельсія.

Спалахи інфекції найчастіше фіксуються в другій половині вегетації, коли рослини перебувають у фазі наливу зерна або формування плодів, що робить їх більш вразливими.

Тривалі дощі та густі тумани створюють ідеальну мікрофлору на поверхні рослин для проростання спор та швидкого поширення хвороби по всьому полю.

Первинне зараження навесні розпочинається від спор, що перезимували, або інфікованого насіння, яке висаджується у ґрунт і стає джерелом розповсюдження патогену.

Агротехнічні помилки, такі як надмірне внесення азотних добрив або занадто густі посіви, значно підвищують швидкість розвитку епіфітотій цього грибкового захворювання.

Початкові ознаки хвороби проявляються як дрібні світлі плями, які з часом темніють, набуваючи коричневого забарвлення з більш світлим центром.

При підвищеній вологості на плямах утворюється темний оливковий або майже чорний наліт, що є спороношенням гриба, яке легко переноситься на сусідні рослини.

На колосових культурах можна спостерігати зміну кольору лусочок та самого зерна, яке стає деформованим, зморшкуватим та втрачає свою масу.

Кореневі системи та прикоренева частина стебла можуть зазнавати некрозу, що візуально проявляється у вигляді в'янення рослин, відставання у рості та полегання.

На плодах помітні вдавлені плями темного кольору, які з часом розростаються і можуть призвести до повного руйнування внутрішніх тканин плоду.

• Закупівля лише сертифікованого насіння, перевіреного на відсутність патогенів у лабораторіях.
• Обов'язкове передпосівне протруювання насіннєвого матеріалу фунгіцидами системної дії.
• Дотримання сівозміни для розриву циклу розвитку інфекції в ґрунті.
• Ретельне знищення або глибока оранка рослинних решток після збирання врожаю.
• Своєчасне застосування фунгіцидів під час вегетації за перших ознак появи плямистостей.