Антракноз квасолі

Антракноз квасолі — це небезпечне грибкове захворювання, спричинене патогеном Colletotrichum lindemuthianum. Цей мікроорганізм належить до класу несоскових грибів та спеціалізується на ураженні бобових культур.

Гриб розвивається як усередині рослинних тканин, так і на їх поверхні. Міцелій патогена поширюється між клітинами рослини-господаря, руйнуючи їхні оболонки за допомогою виділення специфічних ферментів.

Розмноження відбувається шляхом утворення конідій у спеціальних утвореннях — ложах (ацервулусах). Вони виглядають як дрібні цятки, що з часом розривають епідерміс листя чи стебел.

Цей гриб має високу адаптивну здатність, формуючи безліч фізіологічних рас. Це ускладнює селекцію стійких сортів, оскільки збудник постійно еволюціонує.

Основним джерелом інфекції є заражені насіннєві матеріали та пожнивні рештки, де патоген може зберігатися до кількох років у сплячому стані.

Патоген вражає всі надземні органи квасолі: сходи, стебла, листя та боби. Уражені сходи часто гинуть ще до виходу на поверхню або відразу після проростання через гниття корінців.

Найбільша шкода завдається саме плодам (бобам). Гриб проникає крізь стулки бобів і заражає насіння, що робить його непридатним для вживання та подальшого посіву.

Пошкоджені стебла стають крихкими та ламкими. Це призводить до передчасного вилягання рослин, що значно ускладнює збирання врожаю та знижує його якість.

Знищення листкової поверхні призводить до порушення процесу фотосинтезу. У результаті насіння формується недорозвиненим, а загальна врожайність падає в кілька разів.

В умовах епіфітотії, за сприятливої вологої погоди, втрати врожаю можуть сягати критичних позначок, що призводить до повного знецінення товарної партії продукції.

Антракноз найбільш активно проявляється у періоди підвищеної вологості. Оптимальна температура для розвитку гриба коливається в межах від +15 до +25 градусів за Цельсієм.

Після тривалих опадів або туманів інфекція починає блискавично поширюватися по полю завдяки краплям води, що переносять спори з однієї рослини на іншу.

Навесні, під час появи перших справжніх листків, патоген активно заселяє молоді тканини рослин, які мають найменший захисний бар'єр.

Друга хвиля розповсюдження припадає на фазу цвітіння та формування бобів. Це критичний момент, оскільки зараження бобів безпосередньо впливає на майбутній насіннєвий матеріал.

Згущені посіви та відсутність провітрювання посилюють розвиток хвороби, створюючи мікроклімат, ідеальний для проростання спор патогенного гриба.

На листі з'являються темно-коричневі або майже чорні плями, які часто витягуються вздовж жилок. Це призводить до того, що листя жовтіє, скручується і передчасно відмирає.

Стебла покриваються глибокими виразками. У центрі таких виразок часто можна помітити рожевий або сіруватий наліт, що складається з маси спор патогена.

На бобах хвороба проявляється у вигляді круглих втиснутих плям з темною облямівкою. З часом центр плями стає рожевим, а потім темніє і твердіє.

• Темні плями з червоною облямівкою на листках.
• Втиснуті виразки на стеблах та плодах.
• Рожевий наліт спор у центрі уражених ділянок.
• Почерніння та деформація молодих бобів.
• Знижена схожість насіння з темними плямами.

Насіння з ознаками ураження виглядає тьмяним, має коричневі плями або вдавлені ділянки, що є головною ознакою інфікованого посівного матеріалу.

Використання виключно сертифікованого, здорового посівного матеріалу є першим і найважливішим кроком у боротьбі з антракнозом квасолі на початковому етапі.

Дотримання сівозміни допомагає розірвати цикл розвитку гриба. Не можна висівати квасолю на одному полі частіше ніж раз на 3–4 роки для очищення ґрунту.

Після збору врожаю обов'язково проводять глибоке оранку полів, щоб знищити рослинні рештки, які є основним місцем зимівлі збудника хвороби.

У періоди сильного поширення хвороби необхідно застосовувати системні фунгіциди. Обробку слід проводити профілактично, не чекаючи масового ураження посівів.

Впровадження стійких сортів та гібридів, які виявляють опірність до місцевих рас патогена, є найефективнішим заходом довгострокового контролю в межах господарства.