Колетотріхум глооспоріоїдес

Colletotrichum gloeosporioides — це міцеліальний гриб з класу аскоміцетів, який є одним з найпоширеніших збудників антракнозу у світі. Він здатний уражати величезну кількість видів рослин, виявляючи високу екологічну пластичність.

Патоген є анаморфною стадією гриба Glomerella cingulata. Він утворює особливі спороутворюючі органи — ацервули, які прориваються крізь епідерміс рослин. Усередині цих структур формуються конідії, що забезпечують швидке поширення інфекції.

Гриб здатний проникати в тканини рослин як через пошкодження (механічні рани), так і за допомогою спеціальних структур — апресоріїв, які прикріплюються до поверхні листя або плодів та механічно долають кутикулу.

Життєвий цикл гриба тісно пов'язаний з вологістю. В умовах крапельно-рідинної вологи конідії швидко проростають і утворюють гіфи, що колонізують внутрішні тканини господаря. Висока температура повітря значно прискорює цей процес.

Патоген має складну генетичну структуру, що дозволяє йому адаптуватися до різних господарів. Він може виживати в ґрунті, на залишках рослин або навіть у насінні протягом тривалого часу, що робить боротьбу з ним досить складною.

Хвороба, що викликається цим грибом, відома як антракноз, завдає величезної шкоди плодовим, овочевим та декоративним культурам. Особливо потерпають ягідні, цитрусові, томати, огірки та тропічні екзоти, що вирощуються в теплицях.

Основним симптомом є поява некротичних плям, які з часом темніють і стають втиснутими. На плодах ці плями часто перетворюються на глибокі виразки, які згодом покриваються рожевим спороношенням, що робить продукцію нетоварною.

Ураження стебел призводить до їхнього ламкості, що особливо небезпечно для молодих рослин. Гриб порушує провідну систему судин, через що рослина починає в’янути та передчасно скидає листя, не отримуючи достатньо поживних речовин.

Насіння, заражене патогеном, часто втрачає схожість або дає слабкі проростки, які гинуть ще до виходу на поверхню ґрунту. Це призводить до зрідженості посівів і значних економічних втрат для господарства.

• Значне зниження якості та врожайності продукції.
• Повна втрата товарного вигляду плодів.
• Загибель розсади та молодих саджанців.
• Поширення інфекції на всі частини рослини протягом сезону.

Першими ознаками інфекції є дрібні, розпливчасті плями на листках. У міру розвитку хвороби плями збільшуються, стають темно-коричневими або чорними, часто оточеними жовтуватим ореолом хлорозу.

Вологі умови сприяють утворенню характерного нальоту на місці некрозу. Цей наліт складається з маси конідій, які при найменшому русі повітря або краплі води розлітаються на здорові ділянки рослин.

На черешках листків та стеблах виникають поздовжні штрихи або плями, які можуть перетворитися на виразки. У суху погоду ці тканини розтріскуються, що створює сприятливі умови для вторинних інфекцій.

При ураженні плодів розвивається мокра гниль. М'якоть під плямами стає м'якою, втрачає колір і набуває неприємного запаху. Це часто стає причиною псування всього врожаю під час зберігання або транспортування.

Ураження кореневої системи виявляється у вигляді почорніння та відмирання дрібних корінців. Рослина при цьому виглядає пригніченою, її листя набуває тьмяного кольору, і вона поступово засихає.

Система захисту повинна базуватися на превентивних заходах. Важливо купувати тільки якісний, сертифікований насіннєвий матеріал, що гарантовано не заражений патогеном. Дотримання сівозміни — це запорука успіху в боротьбі з ґрунтовою інфекцією.

Санітарні заходи включають ретельне збирання та спалювання (або глибоке приорювання) всіх рослинних решток після завершення сезону. У теплицях важливо проводити дезінфекцію конструкцій та інвентарю.

Хімічний захист передбачає використання фунгіцидів з груп стробілуринів, тріазолів та мідьвмісних препаратів. Обробки слід проводити профілактично, особливо в періоди високої вологості та підвищеної температури.

Біологічні методи контролю, зокрема препарати на основі Trichoderma, є ефективними для пригнічення гриба в ґрунті. Ці мікроорганізми конкурують із патогеном за поживні ресурси, не даючи йому розмножуватися.

Важливим елементом контролю є оптимізація мікроклімату: забезпечення належної вентиляції в теплицях та уникання перезволоження під час поливу. Це знижує інфекційний фон і не дає конідіям проростати на поверхні органів рослин.