Колетотрихум фіоріні

Колетотрихум фіоріні (Colletotrichum fioriniae) належить до царства Гриби (Fungi), типу Аскоміцети (Ascomycota). Це мікроскопічний фітопатогенний гриб з роду Colletotrichum, що є небезпечним збудником грибкових хвороб сільськогосподарських культур.

Цей гриб має широкий спектр рослин-господарів, вражаючи переважно плодові дерева та ягідні культури, включаючи яблуні, груші, персики та суницю садову.

Морфологічно гриб формує конідіальні ложа, відомі як ацервули, всередині яких розвиваються безбарвні одноклітинні конідії, що слугують основними одиницями розмноження та поширення інфекції.

Через високу схожість з іншими видами комплексу C. acutatum, точна ідентифікація патогена часто вимагає використання сучасних молекулярно-біологічних методів аналізу.

Гриб демонструє високу життєздатність, зберігаючись у ґрунті, опалому листі та рештках кори, що забезпечує його виживання протягом несприятливих періодів року.

Основна шкода від Colletotrichum fioriniae полягає у знищенні врожаю плодів. Гриб викликає антракноз, який призводить до повної втрати товарного вигляду продукції.

На поверхні плодів виникають глибокі темні плями з характерним втисненням тканин, які з часом розширюються, спричиняючи швидке гниття плодів навіть у стадії їх дозрівання.

Окрім плодів, патоген вражає вегетативні органи — листя та молоді пагони, що призводить до некротичних змін та загального пригнічення розвитку рослини.

Зараження в саду призводить до передчасного опадання листя та зав'язі, що суттєво зменшує загальну продуктивність плантацій та садів.

Висока шкідливість проявляється також під час зберігання, коли заражені плоди стають джерелом гниття для всієї партії продукції в холодильних сховищах.

Активний розвиток патогена припадає на період вегетації, коли температура повітря сягає оптимальних показників у межах 20–25°C при високій вологості.

Часті опади, дощі та тумани є головними факторами, що провокують масовий вихід конідій та їх поширення на здорові органи рослин у садах та на полях.

Гриб здатний поширюватися на значні відстані за допомогою крапель води, потоків повітря або через комах-переносників, що відвідують уражені квіти та плоди.

Восени гриб переходить у стан спокою, накопичуючись у муміфікованих залишках та ґрунті, чекаючи на сприятливі умови для нового циклу розвитку навесні.

У закритих сховищах розвиток хвороби не зупиняється, якщо в приміщеннях не підтримується суворий режим вентиляції та низької температури.

Найпершою ознакою є поява дрібних плям, що мають тенденцію до швидкого збільшення та формування втиснутих зон на поверхні ураженого плоду.

Концентричні кола в центрі плям, утворені скупченням спороношення гриба, є впізнаваним симптомом антракнозу, спричиненого цим видом патогену.

У вологих умовах на уражених ділянках з'являється характерний наліт рожевого, помаранчевого або кремового забарвлення, що складається з маси конідій.

Тканини плодів під плямами втрачають пружність, темніють, стають гіркими та піддаються швидкому розкладанню під дією вторинних бактеріальних інфекцій.

• Втиснуті плями темно-коричневого або чорного кольору.
• Подушечки спороношення на поверхні уражених частин.
• Некрози на пагонах та передчасний листопад.
• Гниття плодів у сховищах.

Заходи контролю повинні бути комплексними та базуватися на агротехнічних та хімічних методах захисту посівів та насаджень.

Ретельне видалення з ділянки всіх уражених частин рослин та муміфікованих плодів є критично важливим для зниження інфекційного фону на наступний рік.

Використання фунгіцидів під час критичних фаз розвитку рослин дозволяє значно обмежити поширення гриба, особливо в періоди з підвищеною вологістю.

Агротехнічні методи, такі як правильне формування крони для забезпечення аерації та використання систем крапельного зрошення, значно знижують ризик зараження.

Сортування врожаю перед закладкою на зберігання та дезінфекція тари допомагають уникнути значних фінансових втрат під час реалізації продукції.