Іржа соняшнику

Збудником захворювання є облігатний паразит — гриб Puccinia helianthi, який належить до родини Пукцинієвих. Слід розрізняти цей вид від інших патогенів, оскільки саме цей гриб є спеціалізованим паразитом, що вражає виключно представників роду соняшник.

Життєвий цикл гриба є досить складним і включає формування різних типів спор, що дозволяє йому успішно долати несприятливі умови навколишнього середовища.

Патоген надзвичайно пластичний і здатен утворювати нові фізіологічні раси, що ускладнює селекцію на імунність серед гібридів соняшнику.

Поширення інфекції в агроценозах відбувається переважно повітряними масами, що переносять урединіоспори на великі відстані.

Гриб зберігає свою життєздатність у ґрунті та на пожнивних рештках у формі теліоспор, які слугують джерелом первинного зараження навесні.

Ураження іржею призводить до суттєвого зниження асиміляційної поверхні листка, що безпосередньо впливає на накопичення біомаси рослиною.

Внаслідок інтенсивного випаровування вологи через розриви епідермісу під час формування пустул, уражені рослини швидше втрачають тургор.

Це захворювання негативно впливає на процес наливу сім’янок, що призводить до зменшення маси тисячі насінин та зниження загальної врожайності.

Порушення фізіологічних процесів призводить до зниження вмісту олії в насінні, що є критичним фактором для економіки господарства.

У випадках раннього розвитку епіфітотії спостерігається передчасне відмирання листкового апарату, що значно прискорює завершення вегетації.

Перші симптоми хвороби зазвичай з'являються на початку літа, коли рослини знаходяться у фазі 4–6 пар справжніх листків.

Оптимальна температура для проростання спор становить 18–22 градуси за Цельсієм, що зазвичай збігається з періодом активного росту культури.

Висока вологість повітря та наявність краплинної вологи (роса, туман, опади) є ключовими факторами для масового спороношення патогену.

Найбільш інтенсивний розвиток гриба фіксується у другій половині літа, коли температурний режим стає стабільно теплим.

Під кінець вегетації розвиток урединіоспор змінюється утворенням чорних теліоспор, які призначені для зимівлі гриба.

Типовим симптомом є поява на листках яскраво-оранжевих або іржаво-бурих пустул, які поступово вкривають усю площу листкової пластинки.

Згодом навколо пустул можуть утворюватися хлоротичні плями, що свідчать про загальне ослаблення тканин рослини через токсини гриба.

Сильне ураження призводить до того, що листя жовтіє, скручується і опадає, починаючи з нижнього ярусу рослин.

• Поява поодиноких жовтуватих плям на молодих листках.
• Утворення численних оранжевих пустул на нижньому боці листка.
• Потемніння пустул до темно-коричневого або чорного кольору в кінці сезону.

При візуальному огляді пустули виглядають як припідняті ділянки епідермісу, які при розриві вивільняють масу порошистих спор.

Вирощування стійких гібридів соняшнику є першочерговим заходом, який дозволяє уникнути значних фінансових витрат на фунгіциди.

Суворе дотримання сівозміни перериває цикл розвитку збудника, оскільки гриб втрачає свого господаря на період до кількох років.

Глибока оранка ґрунту дозволяє захоронити інфіковані рештки, що значно зменшує запас інфекції у наступному сезоні.

Застосування фунгіцидів (системної дії) при перших ознаках хвороби дозволяє ефективно зупинити поширення інфекції по полю.

Боротьба з бур'янами та падалицею соняшнику є необхідною умовою для зменшення інфекційного фону в агроценозах.