Кохліоболюс Вікторії

Кохліоболюс Вікторії (Cochliobolus victoriae) — це спеціалізований гриб-патоген, що належить до класу Аскоміцетів. У своїй конідіальній стадії він відомий як Bipolaris victoriae.

Гриб розвивається всередині тканин рослини, викликаючи серйозні порушення фізіологічних процесів. Його міцелій оливково-бурого кольору поширюється між клітинами, проникаючи в судинну систему культури.

Морфологічно гриб визначається за наявністю багатоклітинних веретеноподібних конідій, які утворюються на прямостоячих конідієносіях у сприятливих умовах вологості.

Важливим аспектом біології цього патогену є секреція фітотоксину під назвою «вікторин», який вибірково діє на сприйнятливі сорти, викликаючи некроз тканин навіть на відстані від місця інфекції.

Цей гриб належить до родини Pleosporaceae і є класичним прикладом паразитичного організму, що потребує специфічних умов для переходу до статевого розмноження.

Основною жертвою цього фітопатогену є овес. Захворювання, викликане цим грибом, відоме як гельмінтоспоріоз, здатне знищити до 50% і більше врожаю при сприятливих для гриба умовах.

Патоген вражає коріння, стебла, листя та суцвіття (мітелки) вівса. Рослини на початкових етапах розвитку часто гинуть ще до виходу в трубку.

Вредоносність виражається у пригніченні росту, зниженні кущення та передчасному всиханні рослин, що призводить до отримання щуплого зерна з низькою енергією проростання.

Через ураження прикореневої зони стебла втрачають міцність, що масово провокує вилягання посівів, значно ускладнюючи збір врожаю та погіршуючи його товарні якості.

Продукти життєдіяльності гриба, зокрема токсини, накопичуються в зерні, що робить врожай небезпечним для використання у кормових або харчових цілях без спеціальної очистки.

Інфекція зберігається у ґрунті на рослинних рештках, а також може передаватися з зараженим насінням. Весняне відновлення активності гриба починається з проростання конідій у ґрунті.

Розвиток патогену стимулюється високою вологістю повітря та температурою 20-25 °C. Дощова погода під час періоду вегетації сприяє швидкому поширенню конідій повітряними потоками.

Вторинні осередки інфекції з’являються протягом усього літа. Гриб інтенсивно заражає здорові рослини, створюючи нові покоління спор, що призводить до швидкого спалаху хвороби.

До кінця сезону, при зниженні температури та підвищенні сухості, гриб формує структури для тривалого виживання, чекаючи на новий посівний сезон.

Порушення сівозміни є ключовим фактором, який забезпечує постійну наявність джерела інфекції на одному і тому ж полі протягом багатьох років.

Початковими ознаками є поява дрібних червонуватих або коричневих плям на нижніх листках, які з часом зливаються у великі некротичні зони.

Основа стебла набуває темного, майже чорного забарвлення, що супроводжується гниттям тканин та розм’якшенням стеблової частини, яка втрачає пружність.

При огляді уражених частин рослин у вологу погоду можна помітити легкий оливковий наліт — це конідіальне спороношення гриба, що активно розсіюється.

Насіння, що визріло на уражених рослинах, часто має тьмяний колір, а іноді й плямистий малюнок, що свідчить про глибоке зараження зародка та оболонок.

• Поява смугастості на листках
• Некроз кореневої шийки
• В'янення рослин у фазі кущення
• Сірий наліт на колосках
• Зниження маси тисячі зерен

Використання генетично стійких сортів є пріоритетним методом захисту, оскільки вони не здатні реагувати на виділювані грибом токсини.

Дотримання сівозміни з чергуванням культур, що не вражаються даним патогеном, є необхідною умовою для зменшення концентрації спор у ґрунті.

Насіннєвий матеріал обов’язково підлягає протруюванню фунгіцидами системної дії перед сівбою, щоб уникнути зараження проростків на самому старті.

Мікробіологічні препарати можуть бути використані для підвищення природного імунітету рослин та конкурентного витіснення патогену в ризосфері.

Агротехнічний контроль включає глибоку оранку для закладання рослинних решток у нижні шари ґрунту, де умови для виживання гриба є менш сприятливими.