Кохліоболюс гетерострофус

Кохліоболюс гетерострофус (Cochliobolus heterostrophus) — це сумчастий гриб, що належить до родини Pleosporaceae. Він є збудником небезпечного захворювання — гельмінтоспоріозу кукурудзи, а його конідіальна стадія відома як Bipolaris maydis.

Гриб утворює септований міцелій, який проникає в тканини рослини-господаря, руйнуючи їх за допомогою виділення токсинів. В залежності від раси гриба, рівень патогенності може суттєво варіюватися, що робить його складним об'єктом для фітосанітарного контролю.

Життєвий цикл включає статеве розмноження (сумчаста стадія) та нестатеве (конідіальна стадія). Конідії мають веретеноподібну форму, темно-оливкового кольору, що дозволяє їм легко поширюватися за допомогою вітру на великі відстані.

Цей мікроорганізм здатен виживати у несприятливих умовах, перезимовуючи у формі грибниці в залишках стебел та листя. Наявність різних типів спаровування в популяції забезпечує високу мінливість і появу нових агресивних штамів.

Філогенетично цей гриб тісно пов'язаний з іншими видами роду Bipolaris, проте він має вищу спеціалізацію саме до культурних та диких видів родини злакових.

Головною сільськогосподарською культурою, що потерпає від цього патогену, є кукурудза. Вона уражується на всіх етапах росту, починаючи від проростання насіння і закінчуючи дозріванням качанів.

Патоген спричиняє розвиток плямистостей, які призводять до зменшення площі фотосинтезуючої поверхні. Це в свою чергу негативно впливає на налив зерна, знижуючи його масу та якісні показники.

Окрім кукурудзи, гриб може інфікувати сорго, суданську траву та деякі види дикорослих злаків. Ці рослини часто виступають резерваторами інфекції, які забезпечують підтримку популяції гриба в екосистемі.

Ураження качанів супроводжується гниттям зерна, що є критичним фактором при зберіганні, оскільки зернова маса стає джерелом мікотоксинів, які є токсичними для ссавців.

Шкодочинність також проявляється у виляганні стебел, що стає наслідком руйнування тканин грибом. Це призводить до значних втрат під час механізованого збору врожаю.

Розвиток інфекції починається навесні за сприятливих температурних умов. Первинне зараження відбувається після того, як конідії потрапляють на молоді проростки з ґрунту або післяжнивних решток.

Ідеальними умовами для проростання спор є температура повітря в діапазоні +22…+28°C та висока відносна вологість. Наявність крапель дощу на листках значно пришвидшує інфекційний процес.

Протягом літа гриб може давати кілька генерацій конідій, що призводить до стрімкого розповсюдження хвороби на полі. Епіфітотії виникають у роки з частими літніми опадами та туманами.

Оптимальний час для поширення хвороби — період від викидання волоті до фази молочно-воскової стиглості зерна. У цей час рослина найбільш вразлива до ураження листкового апарату.

З настанням осені розвиток гриба сповільнюється, і він переходить у стан спокою. Патоген осідає на рослинних рештках, де накопичується велика кількість інфекційного початку для наступного сезону.

На ранніх стадіях хвороби з'являються дрібні світлі плями, які з часом витягуються та набувають веретеноподібної форми з темно-коричневим окантуванням.

Характерною ознакою є поява нальоту оливкового кольору на плямах, що добре помітно вранці за наявності роси. Це спороношення гриба, яке служить основним джерелом поширення хвороби.

При сильному розвитку інфекції листки повністю жовтіють і всихають, що візуально виглядає як передчасне дозрівання або випалювання посівів.

На качанах можна спостерігати пухкий наліт, який заповнює проміжки між зернами, часто руйнуючи цілісність обгорток качана.

Внутрішні тканини стебла при ураженні набувають бурого забарвлення, що свідчить про глибоке проникнення міцелію в судинну систему рослини.

Найефективнішою стратегією є сівозміна, яка передбачає повернення кукурудзи на те саме поле не раніше ніж через 3 роки, що сприяє природному очищенню ґрунту.

Важливим етапом захисту є агротехнічні заходи: ретельне подрібнення та глибока оранка пожнивних залишків, що прискорює їх мінералізацію.

Застосування фунгіцидів під час вегетації дозволяє суттєво зменшити розвиток плямистостей. Найбільшу ефективність показують препарати з системною дією на основі азолів та стробілуринів.

• Вибір стійких гібридів як фундамент захисту.
• Використання протруйників для захисту сходів.
• Збалансоване живлення для підвищення імунітету рослин.
• Видалення бур'янів-злаків навколо посівів.