Кладоспоріоз

Cladosporium herbarum — це гриб-мікроміцет, що відноситься до родини Cladosporiaceae. Він є типовим представником грибів, які можуть існувати як сапротрофи на відмерлих рештках, так і паразитувати на живих тканинах рослин.

Міцелій гриба утворює оливково-бурі або чорні колонії. Конідієносці розгалужені, що забезпечує активне продукування спор, які переносяться вітром на великі відстані.

Цей мікроорганізм характеризується надзвичайною екологічною пластичністю. Він здатен витримувати широкий діапазон температур, що робить його поширеним патогеном у багатьох кліматичних зонах.

Систематика об'єкта класифікує його як представника класу Dothideomycetes. Розмноження відбувається вегетативним шляхом за допомогою конідій, які є основним джерелом первинного та вторинного зараження.

Для професійної діагностики використовують метод мікроскопії, при якому звертають увагу на специфічну будову спорових ланцюжків, що відрізняють цей вид від інших представників роду.

Гриб завдає значної шкоди зерновим колосовим культурам, провокуючи розвиток "чорні" колоса. Це призводить до значної втрати маси зерна та зниження його посівних якостей.

На овочевих культурах (томати, перець, огірки) патоген уражає листя та плоди, що призводить до передчасного опадання листяного апарату та гниття продукції.

Плодові культури страждають від гриба під час дозрівання плодів, особливо якщо вони мають тріщини або ушкодження від комах. Патоген проникає всередину тканин і викликає швидке розкладання плоду.

Шкодочинність також проявляється у накопиченні мікотоксинів, які роблять зерно та плоди непридатними для вживання в їжу або як корм для тварин.

У промислових масштабах ураження цим грибом може призвести до повного списання партії продукції через втрату товарного вигляду та якості.

Найбільш сприятливі умови для поширення Cladosporium herbarum складаються у періоди з підвищеною вологістю повітря та помірними температурами від +15°C до +25°C.

Розвиток захворювання активізується під час дощових періодів, коли на поверхні листя утворюється плівка води, що сприяє проростанню спор гриба у тканини рослини.

Восени гриб може заражати озимі посіви, зберігаючи свою активність навіть за умов низьких позитивних температур, поступово готуючись до зимівлі на рештках.

У закритому ґрунті розвиток патогену стимулюється частими поливами та недостатнім провітрюванням теплиць, що створює стабільний мікроклімат для розмноження гриба.

Висока вологість у сховищах під час зими забезпечує грибу можливість поширюватися з уражених плодів на здорові, що веде до масового псування врожаю.

Візуально хвороба проявляється появою оксамитового нальоту оливково-зеленого або темно-сірого кольору. Спочатку плями невеликі, але з часом вони зливаються.

На листках з'являються хлоротичні плями, які згодом некротизуються. У центрі таких плям часто можна побачити спороношення патогену, особливо з нижнього боку листка.

Уражені плоди вкриваються чорними плямами, тканина під якими розм'якшується і стає некротичною. При високій вологості ці місця стають осередками швидкого розпаду.

Колосся зернових набуває темного, "забрудненого" вигляду, що виділяється на фоні здорових рослин. Це ознака того, що гриб заселив лусочки колоса.

• Поява оливкового нальоту.
• Пожовтіння та висихання листя.
• Деформація та гниття плодів.
• Зниження інтенсивності фотосинтезу.

Система захисту базується на обов'язковому дотриманні сівозміни, що дозволяє зменшити накопичення інфекційного фону у ґрунті протягом багатьох років.

Видалення та глибока оранка рослинних залишків є критично важливими, оскільки саме на них гриб найчастіше перезимовує і накопичує спори для наступного сезону.

Використання фунгіцидів системної дії під час вегетації дозволяє ефективно стримувати розвиток грибниці та захищати молоді органи рослин від інфікування.

Протруювання насіння перед посівом препаратами широкого спектра дії значно зменшує ризик раннього ураження сходів, що є запорукою доброго врожаю.

Для захисту врожаю під час зберігання важливо проводити дезінфекцію складських приміщень та забезпечувати постійну вентиляцію, щоб уникнути конденсату.