Церкоспорид Хеннінгса

Церкоспорид Хеннінгса (Cercosporidium henningsii) — це грибковий фітопатоген, який належить до класу Дейтероміцети. Сучасні класифікації також відносять його до роду Passalora.

Цей мікроорганізм є спеціалізованим паразитом, що викликає серйозні захворювання сільськогосподарських культур у тропічних регіонах світу.

Патоген формує конідіальне спороношення, яке легко переноситься вітром, краплями дощу або комахами, забезпечуючи швидке поширення гриба на великі відстані.

Гриб зберігається в ґрунті на залишках уражених рослин або на вегетуючих частинах, чекаючи сприятливих умов для проростання міцелію та ураження тканин господаря.

Морфологічно він виглядає як колонії оливково-коричневого кольору, які розвиваються на уражених органах рослини через продихи або механічні пошкодження.

Основною культурою, що страждає від діяльності цього фітопатогену, є маніок їстівний (Manihot esculenta). Для багатьох країн цей патоген є причиною серйозних економічних збитків.

Хвороба, яку він викликає, відома як бура плямистість листя маніоку. Це захворювання широко поширене в регіонах з вологим тропічним кліматом.

Ураження призводить до поступового зниження фотосинтетичної активності листя, що безпосередньо впливає на розвиток коренеплодів, знижуючи їхню товарну масу.

Масове зараження провокує передчасне скидання листя, що позбавляє рослину необхідних поживних речовин та може призвести до її виснаження.

Окрім безпосередньої шкоди маніоку, гриб може вражати споріднені бур'яни родини Молочайні, що створює постійні джерела інфекції на полях.

Розвиток гриба тісно пов'язаний з рівнем вологості повітря та ґрунту. Найбільш активні фази розвитку спостерігаються в сезони тривалих опадів.

Температурний діапазон для оптимального розвитку патогену становить приблизно +22...+28°C. Це забезпечує швидку колонізацію тканин листя.

Інфекційний цикл зазвичай активізується у другій половині вегетації, коли рослини вже сформували велику листову поверхню і створюють мікроклімат всередині плантації.

Вітер та дощові бризки є головними факторами поширення спор у період вегетації, тому інфекція швидко поширюється від рослини до рослини.

У періоди сухої погоди активність Церкоспорид Хеннінгса знижується, проте патоген залишається життєздатним у формі міцелію в рослинних залишках.

Первинні ознаки зараження з'являються на нижніх листках у вигляді невеликих коричневих плям, які оточені блідою, хлоротичною зоною.

З часом ці плями розширюються, набуваючи кутастої форми. При інтенсивному ураженні плями зливаються, охоплюючи значну частину листової пластинки.

На зворотному боці листка в центрі некротичних плям з'являється оливково-сірий наліт — це спороношення гриба, що активно розмножується.

Сильне ураження призводить до пожовтіння тканин, що оточують плями, та подальшого засихання листків. Хворі листки швидко втрачають тургор і опадають.

• Поява бурих плям на листках
• Жовті ореоли навколо некротичних зон
• Оливковий наліт спороношення
• Передчасне опадання листя
• Слабкий приріст коренеплодів

Використання сортів маніоку з високою стійкістю до грибкових хвороб є основою стратегії боротьби з цим патогеном.

Агротехнічні заходи включають глибоку оранку та видалення всіх рослинних залишків, що є головними резерваторами інфекції в ґрунті.

Рекомендується уникати надмірно густих посадок, щоб забезпечити кращу циркуляцію повітря, що знижує вологість навколо листків.

При загрозі епіфітотії доцільно застосовувати фунгіциди контактної або системної дії, згідно з місцевими регламентами захисту рослин.

Важливо дотримуватися сівозміни, чергуючи маніок з культурами, які не є господарями цього гриба, щоб розірвати ланцюг інфекційного циклу.