Церкоспороз кукурудзи

Збудником захворювання є недосконалий гриб Cercospora zeae-maydis, який належить до царства Гриби та є специфічним патогеном посівів кукурудзи.

Розвиток гриба відбувається у тканинах листка, де він формує міцелій. Згодом через продихи листка виходять конідієносці з масою спор, що виглядає як сірувато-чорний наліт.

Зимує патоген у формі міцелію та строми на неперегнилих рослинних рештках, що залишаються на поверхні ґрунту або у верхньому шарі землі.

Поширення інфекції відбувається за допомогою вітру, дощових крапель та потоків води, які переносять конідії на здорові рослини в межах поля.

Здатність гриба зберігатися в ґрунті та на залишках протягом тривалого часу створює умови для щорічного відновлення інфекційного циклу.

Хвороба вражає насамперед листовий апарат, викликаючи поступову втрату фотосинтезуючої поверхні, що критично впливає на розвиток качанів.

За умов сильного ураження спостерігається передчасне висихання листя, що призводить до суттєвого зниження маси тисячі зерен та загальної врожайності.

Втрати врожаю при інтенсивному розвитку хвороби можуть досягати 50%, особливо якщо зараження відбулося в ранні фази розвитку культури.

Уражені рослини стають більш вразливими до вилягання, а також до розвитку вторинних гнилей, що погіршує якість зібраного зерна.

Окрім листя, за сприятливих умов патоген може поширюватися на обгортки качанів, негативно впливаючи на фізіологічні процеси дозрівання.

Перші ознаки ураження стають помітними у другій половині літа, коли рослини входять у фазу активного наливу зерна та цвітіння.

Розвитку хвороби сприяє тепла погода з температурою в межах 25–30 градусів та наявність високої вологості повітря або частих опадів.

Найбільш агресивно гриб поширюється під час літніх туманів та рос, які забезпечують необхідну вологу для проростання конідій на поверхні листка.

Вторинні цикли зараження можуть тривати весь серпень, якщо погодні умови залишаються сприятливими для розвитку конідій патогена.

З настанням осіннього похолодання активність гриба різко знижується, і він переходить у стан спокою для перезимівлі на рослинних рештках.

Симптоми хвороби починаються з появи дрібних світлих плям, які швидко набувають видовженої, прямокутної форми вздовж жилок листка.

Чітко окреслені прямокутні плями є головним візуальним маркером церкоспорозу, що дозволяє відрізнити його від інших плямистостей.

Колір плям змінюється від сірого до коричневого; при високій вологості в центрі ураженої ділянки з'являється характерний сірий оксамитовий наліт.

Згодом плями збільшуються в розмірах та зливаються, охоплюючи значні ділянки листової пластини, що призводить до повного відмирання листків.

Поразка починається зазвичай з нижніх ярусів листя, поступово піднімаючись вгору до верхніх листків, які відповідають за налив зерна.

Система захисту базується на комплексному підході, що включає агротехнічні заходи та використання хімічних засобів захисту рослин.

Важливим елементом контролю є знищення джерел інфекції шляхом якісного обробітку ґрунту та глибокого загортання рослинних решток.

Використання генетично стійких гібридів дозволяє мінімізувати ризики значних втрат врожаю навіть за наявності інфекційного фону на полі.

Обприскування посівів фунгіцидами доцільно проводити при появі перших симптомів хвороби під час моніторингу посівів у критичні фази розвитку.

• Дотримання сівозміни.
• Глибока оранка після збирання.
• Вибір стійких до хвороби гібридів.
• Моніторинг стану посівів.
• Застосування фунгіцидів (тріазоли, стробілурини).