Цератостомела бахромчаста

Цератостомела бахромчаста (Ceratostomella fimbriata) — це грибковий патоген, що належить до класу аскоміцетів та є небезпечним збудником хвороб багатьох сільськогосподарських культур.

Мікроорганізм здатний утворювати перитеції, що забезпечує його розмноження сумкоспорами, а також формує конідії та стійкі хламідоспори, які дозволяють йому виживати в ґрунті.

Гриб має здатність проникати в рослини через будь-які мікропошкодження, після чого починає інтенсивно колонізувати тканини, порушуючи їхню життєдіяльність.

Висока пластичність збудника дозволяє йому пристосовуватися до різних температурних умов, хоча найбільш активно він розвивається за умов помірної вологості.

Патоген є об'єктом пильного вивчення через здатність швидко поширюватися в умовах інтенсивного вирощування овочевих та технічних культур.

Найбільшої шкоди цей гриб завдає посівам батату (солодкої картоплі), спричиняючи розвиток чорної гнилі як у період вегетації, так і під час зберігання.

Крім батату, різноманітні штами цього гриба вражають такі культури як какао, кава, гевея та плодові дерева, викликаючи їхнє поступове в'янення.

На коренеплодах гриб утворює глибокі ураження, які роблять продукцію непридатною для споживання людиною та тваринами через вміст грибкових токсинів.

У виробничих масштабах втрати від цієї хвороби можуть бути критичними, що призводить до значних економічних збитків для фермерських господарств.

Поширення інфекції відбувається через заражений ґрунт, посівний матеріал, садовий інвентар або навіть через тару в овочесховищах.

Типовою ознакою є поява на поверхні бульб темно-коричневих або чорних плям, які з часом поглиблюються, утворюючи тверді сухі ділянки.

При розрізі ураженого коренеплоду видно темну тканину, що чітко відмежовується від здорових частин, що є характерним діагностичним симптомом.

На поверхні плям за умов високої вологості часто утворюється сіруватий наліт, що складається з маси спор, які легко переносяться потоками повітря або водою.

Росада, уражена цим грибом, часто виглядає пригніченою, її коренева шийка чорніє, а листки передчасно жовтіють і в'януть, що веде до швидкої загибелі рослини.

У сховищах хвороба швидко поширюється від одного коренеплоду до іншого, перетворюючи партію продукції на вогнище гниття.

Основним заходом боротьби є вибір стійких сортів та використання виключно здорового безвірусного посадкового матеріалу, що пройшов перевірку.

Дотримання сівозміни є критично важливим: не рекомендується вирощувати батат на одній ділянці частіше ніж раз на чотири роки, щоб уникнути накопичення спор у ґрунті.

Ретельна дезінфекція складських приміщень, ящиків та інструментів за допомогою дозволених фунгіцидних препаратів запобігає перенесенню патогена.

Після збирання врожаю важливо забезпечити швидке просушування бульб та їх зберігання в умовах контрольованої температури та низької вологості.

Своєчасне виявлення та видалення хворих екземплярів при закладці на зберігання допомагає зберегти більшу частину врожаю від масового зараження.