Цератоцистис фімбріата

Збудник Ceratocystis fimbriata належить до царства Гриби (Fungi), відділу Аскоміцети (Ascomycota). Це небезпечний ґрунтовий патоген, який є причиною серйозних захворювань багатьох сільськогосподарських культур.

Гриб розвивається у тканинах рослин, формуючи міцелій та різні типи спор, включаючи ендоконідії та перитеції. Така стратегія розмноження дозволяє йому швидко поширюватися в умовах підвищеної вологості.

Патоген здатний зберігатися в ґрунті у вигляді хламідоспор протягом тривалого часу, що робить боротьбу з ним надзвичайно складним завданням для агрономів.

Він є факультативним паразитом, що легко переходить до сапротрофного способу життя на рослинних рештках. Це забезпечує його виживання навіть за відсутності основної культури-господаря.

Біологічний цикл гриба включає статеве та безстатеве розмноження, що сприяє генетичній мінливості патогена та появі нових, більш агресивних штамів.

Найбільшу шкоду гриб завдає посівам батату, викликаючи чорну гниль коренеплодів. Хвороба вражає рослини як на полі, так і під час зберігання в овочесховищах.

Крім батату, Ceratocystis fimbriata вражає какао, каву, манго та деякі види декоративних дерев, викликаючи у них судинне в'янення та некрози тканин.

Шкодочинність патогена полягає у зниженні врожайності, погіршенні якості продукції та повному знищенні плодів у сховищах через розвиток гнильних процесів.

При ураженні дерев патоген руйнує провідну систему, що призводить до припинення руху поживних речовин та поступової загибелі рослин ураженими ділянками.

Заражена продукція стає токсичною або набуває неприємного присмаку, що робить її неможливою для реалізації та промислової переробки на харчові цілі.

Первинними симптомами ураження є поява темно-коричневих або чорних плям на коренеплодах, які мають чіткі межі та схильні до швидкого поглиблення в тканини.

На поверхні уражених ділянок часто з'являється характерний наліт, який складається з репродуктивних органів гриба, що свідчить про активну фазу спороношення.

Рослини, уражені грибом, виглядають пригніченими, мають ознаки хлорозу листя та викривлення стебел, що пов'язано з порушенням метаболічних процесів.

При розрізі уражених плодів видно чорну зону некрозу, яка поширюється всередину, перетворюючи внутрішню частину продукту на м'яку, гнилу масу.

Деревні культури реагують на інфекцію виділенням камеді в місцях ураження та появою глибоких поздовжніх тріщин на корі стовбура.

Основним методом контролю є використання якісного, сертифікованого садивного матеріалу, який не має ознак інфекції та пройшов відповідну обробку.

Впровадження правильної сівозміни дозволяє суттєво зменшити інфекційне навантаження в ґрунті та запобігти спалахам захворювання на одному полі.

Важливим заходом є дотримання санітарних правил: дезінфекція складських приміщень, інвентарю та знищення рослинних решток, які можуть бути джерелом хвороби.

Хімічний захист передбачає протруювання посадкового матеріалу фунгіцидами, що здатні пригнічувати розвиток збудника на початкових стадіях онтогенезу рослин.

• Дотримання карантинних заходів при імпорті.
• Видалення та спалювання уражених рослин.
• Покращення аерації та дренажу ґрунту на полях.