Тверда сажка пшениці

Збудником захворювання є базидіальний гриб Tilletia caries, що належить до родини Tilletiaceae. Це небезпечний фітопатоген, цикл розвитку якого тісно пов'язаний з біологією пшениці.

Патоген поширюється у вигляді теліоспор, які зберігають життєздатність на поверхні насіння або у ґрунті. Гриб є облігатним паразитом, що проникає в рослину на стадії проростка.

Хвороба вражає посіви пшениці м'якої та твердої, викликаючи суттєві втрати врожаю. Пошкоджені рослини не лише дають меншу масу зерна, але й знижують загальну якість продукції через забруднення спорами.

Крім того, зерно, заражене сажкою, стає непридатним для харчових цілей та використання у хлібопекарській промисловості через неприємний запах та вміст токсичних продуктів розпаду.

Інфікування відбувається в ранні фази розвитку рослини при проростанні насіння в ґрунті. Спори проростають, утворюючи базидії, з яких виникають інфекційні гіфи, що проникають у тканини молодого паростка.

Розвиток грибниці в стеблі відбувається приховано, доки рослина не почне колоситися. Оптимальні умови для розвитку патогену включають прохолодну вологу весну та температуру ґрунту в межах 5–15 градусів.

Візуальні симптоми з'являються під час достигання пшениці. Колосся набуває синювато-зеленого відтінку, а колоскові луски розходяться в боки через утворення сажкових мішечків замість насінин.

• Деформація колоса та зміна його забарвлення.
• Наявність чорної маси спор замість ендосперму зернівки.
• Специфічний запах гнилого оселедця від уражених частин колоса.
• Розтріскування колоскових лусок при дозріванні.

Основним заходом боротьби є обов'язкове протруювання насіння фунгицидами системної дії. Це дозволяє знищити інфекцію на початковому етапі розвитку патогену.

Також важливим є вирощування стійких до хвороби сортів пшениці та дотримання сівозмін. Очищення посівного матеріалу від сажкових мішечків за допомогою спеціального обладнання значно зменшує ризик розповсюдження хвороби.