Фомоз

Збудник фомозу, відомий як Boeremia exigua (раніше класифікувався як Phoma exigua), є недосконалим грибом із класу Coelomycetes. Це поліфаг, здатний паразитувати на широкому спектрі сільськогосподарських культур.

Гриб належить до царства Fungi і характеризується утворенням пікнід — округлих плодових тіл, занурених у тканини ураженої рослини. Всередині них формуються безбарвні одноклітинні конідії, що забезпечують поширення патогена протягом вегетаційного періоду.

Життєвий цикл збудника тісно пов'язаний із рослинними рештками, в яких гриб зимує у вигляді міцелію та пікнід. Інфекція може зберігатися в ґрунті, на насінні або переноситися вітром і краплями дощу на здорові тканини.

Для розвитку Boeremia exigua потрібні помірні температури в діапазоні від +15°C до +25°C і висока вологість повітря. За наявності краплинно-рідинної вологи на поверхні листя або стебел спори проростають дуже швидко.

Розвиток хвороби часто провокується механічними пошкодженнями рослин, спричиненими шкідниками, градом або необережним обробітком ґрунту, оскільки гриб є факультативним паразитом, що легко проникає в ослаблені тканини.

Фомоз вражає багато економічно значущих культур, включаючи картоплю, томати, сою, квасолю, цукровий буряк, льон та багато овочевих видів. Патоген здатний вражати майже всі органи рослини: коріння, стебла, листя та плоди.

На картоплі та пасльонових інфекція часто проявляється у вигляді гангренозного ураження, викликаючи гниття бульб при зберіганні. У польових умовах пошкодження стебел призводить до їх передчасного в'янення та ламкості.

Бобові культури страждають від плямистостей, які охоплюють листкову пластинку, що веде до різкого зниження фотосинтетичної активності. Ураження стебел у сої може спричиняти вилягання посівів і серйозний недобір врожаю зерна.

У коренеплідних культур Boeremia exigua викликає утворення глибоких сухих виразок на коренеплодах, що робить продукцію непридатною для реалізації. Уражені ділянки часто стають «воротами» для вторинної бактеріальної інфекції.

Загальний збиток від фомозу складається зі зниження якості товарної продукції, втрати схожості зараженого насіння та загального пригнічення розвитку рослин, що в епіфітотійні роки призводить до втрати значної частини врожаю.

Первинною ознакою фомозу є невеликі світло-коричневі або сірі плями, часто облямовані темним обідком. У міру розвитку грибниці плями збільшуються в розмірах і набувають зональності.

У центрі плям на поверхні уражених тканин чітко видно чорні крапки — пікніди. Вони є ключовою діагностичною ознакою, що дозволяє відрізнити фомоз від інших типів плямистостей.

На стеблах патоген викликає утворення видовжених виразок. У основі стебла тканина стає темно-коричневою або майже чорною, що призводить до перетяжки стебла і подальшого відмирання верхньої частини рослини.

При ураженні бульб картоплі або коренеплодів спостерігаються вдавлені плями, під якими м'якуш стає пухким, сухим і набуває коричневого відтінку. У порожнині виразки часто утворюється сірий наліт грибниці.

• Пожовтіння та передчасне опадання листя.
• Поява чорних плодових тіл (пікнід) на некротичних ділянках.
• Розм'якшення або здерев'яніння тканин залежно від типу культури.
• Уповільнення росту та деформація органів рослини.

Основою захисту є використання здорового, сертифікованого посівного матеріалу. Протруєння насіння фунгіцидами системної дії дозволяє запобігти зараженню сходів на ранніх етапах розвитку.

Важливу роль відіграє дотримання сівозміни з поверненням чутливих культур на поле не раніше ніж через 3–4 роки. Видалення рослинних решток і глибока зяблева оранка сприяють зниженню інфекційного фону в ґрунті.

У період вегетації при настанні сприятливих для хвороби умов проводяться профілактичні обприскування фунгіцидами з груп триазолів, стробілуринів або контактними препаратами на основі міді.

Необхідно вести боротьбу зі шкідниками, які наносять механічні пошкодження рослинам, полегшуючи проникнення спор гриба в тканини. Своєчасне знищення бур'янів також зменшує ризик поширення первинної інфекції.

Сховища для картоплі та овочів мають бути продезінфіковані та забезпечені належним температурним режимом з активною вентиляцією. Підтримка оптимальної вологості в складах уповільнює розвиток патогена.