Золотиста мозаїка квасолі

Збудником захворювання є вірус золотистої мозаїки квасолі (Bean golden mosaic virus, BGMV). Він класифікується як представник роду Begomovirus, сімейства Geminiviridae.

Віріони цього вірусу мають характерну подвійну структуру, що містить одноланцюгову ДНК. Це типовий фітопатоген, який вимагає переносника для зараження здорових рослин.

Біологічний цикл вірусу нерозривно пов'язаний з активністю тютюнової білокрилки (Bemisia tabaci), яка є єдиним ефективним вектором розповсюдження патогену.

Вірус проникає в клітини рослини при живленні комахи-переносника, після чого швидко поширюється судинною системою, викликаючи системну інфекцію.

Завдяки своїй генетичній структурі, цей вірус демонструє високу здатність до еволюції, що ускладнює селекцію повністю імунних сортів культур.

Основною жертвою вірусу є квасоля звичайна (Phaseolus vulgaris). Хвороба поширена в регіонах з теплим кліматом, де умови сприятливі для розвитку білокрилки.

Окрім квасолі, інфекція може уражати інші види бобових, що робить патоген особливо небезпечним для сільськогосподарських угідь з полікультурами.

Системне ураження призводить до того, що рослина перестає розвиватися, її енергія витрачається на боротьбу з вірусом замість формування врожаю.

Пошкоджені рослини стають вкрай вразливими до вторинних інфекцій та несприятливих погодних умов, що сумарно знижує врожайність до критичного мінімуму.

Втрати врожаю можуть сягати 80-100% на сприйнятливих сортах, що робить це захворювання одним із найшкідливіших для промислового вирощування квасолі.

Вірус найбільш активний у весняно-літній період, коли встановлюються високі температурні показники, необхідні для швидкого розмноження білокрилки.

Перші симптоми зазвичай з'являються через 2–3 тижні після того, як переносник почав живлення на молодих листках фасолі.

Інтенсивність поширення хвороби прямо корелює з міграційною активністю шкідника, яка посилюється під час посушливих періодів.

Наприкінці сезону, за зниження середньодобової температури, поширення вірусу сповільнюється, але інфекція вже встигає завдати значної шкоди посівам.

Джерелом виникнення нових вогнищ у наступному сезоні стають заражені бур'яни та рослинні рештки, де вірус здатний зберігатися певний час.

Головним візуальним маркером хвороби є золотисто-жовті плями, які з часом зливаються в складні мозаїчні візерунки на поверхні листків.

Листя стає ламким, скрученим і значно меншим за розміром, ніж у здорових рослин, що порушує процеси фотосинтезу.

Рослини, уражені в ранньому віці, виглядають карликовими, з короткими міжвузлями та загальним виглядом пригніченості.

Спостерігається масове скидання квіток, внаслідок чого боби або не утворюються зовсім, або мають викривлену форму і невеликий розмір.

• Золотиста мозаїчність та хлороз листя
• Сильна деформація та скручування листових пластин
• Пригнічення росту та загальна карликовість
• Передчасне опадання репродуктивних органів

Ефективний захист базується на поєднанні хімічних методів боротьби зі шкідниками та агротехнічних заходів у господарстві.

Застосування інсектицидів проти білокрилки на ранніх стадіях вегетації є критично важливим для запобігання поширенню вірусу.

Рекомендується впровадження стійких гібридів квасолі, які мають генетичний захист від даного вірусного штаму.

Важливо забезпечити вільні від бур'янів поля, адже вони є природними резервуарами не тільки самого вірусу, а й білокрилки.

Дотримання просторової ізоляції між полями різного терміну посіву мінімізує ризик перенесення інфекції від старших рослин до молодших.