Ауреобазидіум брунькуючий

Ауреобазидіум брунькуючий (лат. Aureobasidium pullulans) — це гриб-мікроміцет, який належить до класу Аскоміцети. Він відомий своєю надзвичайною екологічною пластичністю та здатністю виживати в різноманітних середовищах.

Цей мікроорганізм часто зустрічається як епіфіт на поверхні листя та плодів багатьох сільськогосподарських культур. У сприятливих умовах він переходить до паразитичного способу життя, провокуючи розвиток хвороб.

Життєвий цикл гриба включає утворення брунькуючих клітин, що дало назву виду, а також стійких до несприятливих умов хламідоспор. Це дозволяє патогену успішно зимувати на рештках рослин та в ґрунті.

Поширення відбувається за допомогою конідій, які легко переносяться вітром на великі відстані. Патоген має здатність швидко заселяти будь-які пошкоджені тканини рослин, використовуючи виділення соків для живлення.

Наукові дослідження підтверджують, що гриб здатний продукувати специфічні полісахариди, які полегшують адгезію патогена до поверхонь, створюючи умови для подальшої колонізації здорових частин рослин.

Основна шкодочинність проявляється на плодових культурах, зокрема на яблунях, грушах та винограді. Гриб вражає плоди в період дозрівання та зберігання, значно погіршуючи їх товарний вигляд та лежкість.

Ураження винограду цим патогеном часто призводить до зниження якості виноробної продукції. На ягодах з'являються плями, що можуть з часом охопити весь гроно, якщо умови середовища сприяють розвитку гриба.

Крім плодових, від гриба можуть страждати декоративні культури в теплицях, де створюється специфічний мікроклімат. Надмірна вологість повітря є головним фактором, що провокує спалахи захворювання.

Економічні збитки пов'язані як з прямими втратами врожаю через псування плодів, так і з витратами на проведення додаткових фунгіцидних обробок, які необхідні для зупинки поширення інфекції.

Пошкоджені патогеном тканини втрачають свої захисні властивості, що створює сприятливі умови для розвитку інших вторинних інфекцій, які можуть призвести до повної втрати товарної партії продукції.

Візуально хвороба проявляється появою специфічних плям на шкірці плодів. Плями спочатку мають світле забарвлення, але згодом темніють і можуть ставати майже чорними в міру розвитку грибниці.

На поверхні листя ураження може виглядати як дрібні крапки, що з часом зливаються в зони некрозу. Листя передчасно жовтіє, втрачає тургор та може опадати, що послаблює загальний стан дерева.

На відміну від багатьох інших хвороб, ураження Ауреабазидіумом часто супроводжується специфічним блиском уражених ділянок. Це зумовлено виділенням грибом особливого слизу, який накопичується на поверхні епідермісу.

При огляді урожаю в сховищах можна виявити вогнища зараження, які швидко розповсюджуються з одного плоду на інший при контакті. Уражені тканини поступово вдавлюються всередину, формуючи гниль.

• Поява темних плям різної форми на шкірці плодів.
• Слизовий блискучий наліт на уражених ділянках.
• Втрата товарної привабливості та погіршення смакових якостей.
• Некротичні ураження листя та інших вегетативних органів.

Захист від Aureobasidium pullulans вимагає дотримання агротехнічних норм. Необхідно вчасно видаляти та знищувати рослинні рештки, які є основним резервуаром інфекції в саду та на городі.

Важливим заходом є регулярна санітарна обрізка, яка забезпечує хорошу циркуляцію повітря всередині крони. Це зменшує тривалість зволоження листя та перешкоджає проростанню спор гриба.

Хімічний контроль включає застосування фунгіцидів, особливо під час дозрівання врожаю, коли ризик колонізації плодів патогеном є найвищим. Важливо чергувати препарати для запобігання виникненню резистентності.

Боротьба зі шкідниками, що пошкоджують шкірку плодів, є обов'язковою, оскільки саме через мікротріщини гриб найлегше проникає всередину рослинних тканин для розмноження.

У сховищах рекомендується проводити дезінфекцію та підтримувати температурний режим близький до нуля градусів, що суттєво сповільнює метаболізм патогена та зупиняє розвиток захворювання на вже зібраному врожаї.