Аскохітоз рису

Збудником хвороби є недосконалий гриб Ascochyta oryzae, що належить до порядку Sphaeropsidales. Це мікроскопічний патоген, який утворює специфічні плодові тіла — пікніди, занурені в тканини рослини.

Розмноження гриба відбувається шляхом формування в пікнідах безбарвних пікноспор з перегородками. Ці спори легко розносяться краплями дощу та вітром, забезпечуючи поширення інфекції на значні відстані.

Гриб здатний зберігатися взимку на рештках рослин, у ґрунті, а також у вигляді грибниці на поверхні або всередині насіння, що робить його дуже стійким до несприятливих умов середовища.

Для проростання спор та зараження рослин необхідна наявність вологої плівки на листках та помірні температурні показники. Найчастіше патоген проявляє активність у регіонах з високою вологістю повітря.

Класифікація гриба відноситься до сапротрофно-паразитичних організмів, які переходять до паразитування на живих тканинах при наявності відповідних умов для вегетації рису.

Основною культурою-господарем є рис посівний (Oryza sativa). Патоген вражає вегетативні органи — листя, листові піхви та стебла, викликаючи порушення метаболічних процесів всередині рослинних клітин.

Через руйнування тканин зменшується загальна фотосинтетична поверхня, що призводить до пригнічення росту рослин. Уражені листки передчасно жовтіють і відмирають, знижуючи загальний запас поживних речовин.

При інтенсивному ураженні генеративних органів гриб перешкоджає нормальному наливу зернівки, що призводить до формування щуплого зерна з низькими посівними та товарними якостями.

Втрати врожаю в роки епіфітотій можуть складати значну частку, залежно від термінів виникнення осередків інфекції та погодних умов, що сприяють швидкому поширенню гриба по полю.

Крім прямої втрати ваги зерна, заражене насіння втрачає енергію проростання, що негативно позначається на густоті стояння посівів у наступному сезоні.

Первинні симптоми проявляються у вигляді дрібних плям овальної або видовженої форми, які поступово світлішають у центрі, зберігаючи темну облямівку по краях некротичної зони.

На поверхні плям через деякий час формуються дрібні чорні крапки — пікніди. Вони є діагностичною ознакою хвороби і свідчать про активне дозрівання спорового матеріалу патогена.

Плями часто зливаються, утворюючи великі некротичні смуги на листках. Уражені тканини стають ламкими, а листки скручуються та засихають під дією сонячних променів.

При ураженні стебла спостерігаються темно-коричневі розпливчасті плями, які можуть переривати потік соків. Це призводить до утворення пустотілих колосків та передчасного в’янення всієї рослини.

На молодих сходах хвороба проявляється у вигляді гниття колеоптиля, що часто спричиняє загибель проростків ще до їх виходу на поверхню ґрунту або відразу після цього.

Комплексний захист базується на профілактичних заходах, зокрема на ретельному збиранні та знищенні пожнивних решток, на яких зберігається інфекційний запас гриба протягом зими.

Обов'язковим елементом є дотримання сівозміни, що перериває цикл розмноження патогена та знижує загальне накопичення інфекції в ґрунті на конкретному полі.

Використання високоякісного, протруєного насіннєвого матеріалу є запорукою відсутності первинних осередків захворювання в посівах рису на початку вегетаційного періоду.

У разі виникнення умов, сприятливих для розвитку хвороби, проводять обприскування фунгіцидами широкого спектра дії, рекомендованими для захисту злакових культур від плямистостей.

• Дотримання просторової ізоляції між полями різних років посіву.
• Збалансоване живлення рослин мікро- та макроелементами.
• Видалення бур'янів — резерваторів інфекції.
• Застосування фунгіцидів з профілактичною метою.