Альтернаріоз соняшнику

Збудником альтернаріозу є недосконалий гриб Alternaria helianthicola, який належить до царства Fungi. Патоген має здатність утворювати численні конідії, що легко розносяться повітряними потоками та вологою на великі відстані.

Гриб зберігається в ґрунті, на рослинних рештках та в насінні протягом декількох років у стані спокою. Його життєвий цикл починається навесні при підвищенні температури ґрунту та встановленні достатнього рівня вологості.

Розвиток патогена найбільш активний у теплу та дощову погоду. Конідії проростають при температурі +20...+25°C, причому навіть короткочасна крапельна волога на листі сприяє миттєвому зараженню тканин рослини.

Міцелій гриба проникає всередину рослини через продихи або мікротріщини в епідермісі. Після колонізації тканин гриб виділяє специфічні метаболіти — фітотоксини, які викликають некротизацію клітин та пригнічують імунітет культури.

Широкий спектр рослин-господарів дозволяє грибу підтримувати життєздатність на бур’янах, зокрема на представниках родини айстрових, що створює постійну загрозу для посівів соняшнику в сівозміні.

Шкодочинність альтернаріозу проявляється у передчасному засиханні листя та зниженні площі асиміляційної поверхні. Це призводить до порушення процесу фотосинтезу та значного зниження виходу олії з насіння.

Ураження стебел та черешків спричиняє розвиток гнилей, через що рослини стають ламкими. У періоди сильних вітрів це призводить до вилягання посівів, що ускладнює збирання врожаю та підвищує рівень втрат.

При ранньому зараженні проростків спостерігається зрідженість посівів, оскільки хворі рослини гинуть або сильно відстають у рості. Це зменшує густоту стояння, яка є критичним показником для продуктивності соняшнику.

Пошкодження кошиків призводить до формування щуплого насіння та зниження його маси тисячі штук. Крім того, насіння, уражене грибом, втрачає схожість та енергію проростання.

В окремі роки за сприятливих умов для розвитку хвороби втрати врожаю насіння можуть становити від 15% до 30%, залежно від сорту та агротехнічних умов вирощування.

Первинні симптоми з’являються у вигляді невеликих плям коричневого кольору, які поступово поширюються на всі яруси листя. Плями часто мають зональність і чітко обмежені жилками листка.

Найбільш характерною ознакою є поява оксамитового оливково-чорного нальоту на плямах. Це спороношення гриба, яке чітко видно за високої вологості повітря або рано-вранці.

На стеблах та черешках виникають довгасті плями темно-коричневого кольору. З часом вони можуть зливатися, охоплюючи значні ділянки стебла, що призводить до відмирання верхньої частини рослини.

Уражені кошики виглядають темними, тканина під насінням стає м'якою та виділяє специфічний запах гниття. Зі зворотного боку кошика плями можуть бути великими, темно-сірими з бурим відтінком.

На насінні та зародках також можуть спостерігатися темні плями, що є прямим наслідком розвитку патогена у період дозрівання кошика.

Основним заходом контролю є дотримання сівозміни. Повернення соняшнику на поле через 7-8 років дозволяє суттєво зменшити інфекційний фон та кількість спор у ґрунті.

Вибір гібридів, стійких до альтернаріозу, є фундаментальним елементом захисту. Сучасна селекція дозволяє мінімізувати ризики навіть у зонах з високим рівнем вологості.

Хімічний захист передбачає протруєння насіння якісними фунгіцидами та внесення системних препаратів у період вегетації. Найбільш ефективними є суміші діючих речовин з різних класів для уникнення резистентності.

Використання фунгіцидів під час вегетації найкраще проводити профілактично у фазу 4–6 пар листків або на початку цвітіння, з огляду на погодні умови та прогноз розвитку хвороб.

• Якісна оранка ґрунту з повною заробкою післяжнивних решток.
• Контроль чисельності бур’янів, які є резерваторами інфекції.
• Використання добрив з високим вмістом калію та фосфору для зміцнення імунітету рослин.