Альтернаріоз хрестоцвітих

Збудником хвороби є недосконалий гриб Alternaria brassicae, що належить до царства Гриби, роду Альтернарія. Це небезпечний фітопатоген, який спеціалізується на ураженні рослин родини Капустяні (Хрестоцвіті).

Гриб розвиває міцелій всередині тканин рослини, формуючи конідієносці з великими коричневими багатоклітинними конідіями. Ці спори є головним інструментом поширення інфекції під час вегетації.

Патоген зберігається у ґрунті на рослинних рештках, а також може переноситися з насіннєвим матеріалом. У зимовий період він виживає у формі міцелію або конідій.

Поширення відбувається за допомогою вітру, крапель дощу та комах-шкідників. Висока вологість повітря та помірні температури є ключовими чинниками для активного проростання спор.

Для діагностики в лабораторних умовах проводять мікроскопічний аналіз, під час якого виявляють характерні оливково-чорні спори гриба на уражених частинах рослин.

Головними господарями патогену є ріпак, капуста всіх видів, гірчиця, редька та інші хрестоцвіті. Боротьба з хворобою є критичною як для польових культур, так і для овочівництва.

Максимальну шкоду гриб завдає у фазах цвітіння та наливу насіння, що призводить до передчасного розтріскування стручків та значних втрат врожаю.

Сходи культур можуть масово гинути на ранніх стадіях розвитку через ураження гіпокотилю, що вимагає пересіву площ. У дорослих рослин страждають листя, стебла та стручки.

Зменшення асиміляційної поверхні листя призводить до пригнічення росту та зниження якості насіння. В ураженого насіння знижується схожість та вміст олії.

Економічні втрати зумовлені як безпосереднім недобором врожаю, так і погіршенням його товарних показників, що знижує закупівельну ціну на продукцію.

Розвиток захворювання розпочинається за встановлення теплої та вологої погоди, коли температура повітря сягає 18–25 градусів Цельсія при високій відносній вологості.

За умови частих опадів та рясних рос інфекція розвивається стрімко, оскільки волога є необхідною умовою для проростання конідій та зараження тканин.

Перші симптоми зазвичай з’являються на нижніх ярусах листя у середині вегетаційного періоду, після чого гриб поширюється на вищі органи рослини.

Наприкінці літа та восени, за наявності великої кількості рослинних решток, патоген активно продукує спори, готуючись до зимівлі або вражаючи озимі посіви.

Особливу загрозу становить період дозрівання стручків; тривалі дощі у цей час можуть спричинити епіфітотію з ураженням майже всієї площі посівів.

Початковими ознаками зараження є дрібні темні плями на листі, які поступово збільшуються у розмірах та набувають вигляду концентричних зон.

На стеблах та стручках плями мають овальну форму, оливково-чорний або темно-бурий колір. У вологу погоду на плямах з’являється темний оксамитовий наліт.

• Пожовтіння та відмирання ураженого листя.
• Викривлення та деформація стручків при сильному інфікуванні.
• Передчасне розтріскування стручків із висипанням насіння.
• Поява симптомів «чорної ніжки» на сходах.

Кільцева зональність плям є наслідком періодичного росту міцелію гриба у тканинах, що зумовлено добовими коливаннями вологості та температури.

При ураженні кореневої системи рослини можуть передчасно в’янути, що часто помилково діагностується як стрес від нестачі вологи або вплив шкідників.

Основним агротехнічним заходом є суворе дотримання сівозміни, що передбачає повернення хрестоцвітих культур на поле не раніше ніж через 3-4 роки.

Використання якісного, протруєного насіння мінімізує ризик раннього зараження сходів та поширення інфекції на початкових етапах розвитку культури.

Глибока оранка, що забезпечує якісну заробку пожнивних решток, та знищення бур’янів (суріпка, грицики) суттєво зменшують інфекційний фон на полі.

У період активної вегетації за сприятливих для розвитку гриба умов проводять фунгіцидні обробки препаратами з груп триазолів та стробілуринів.

Використання стійких до альтернаріозу сортів та гібридів залишається найбільш ефективним, екологічно безпечним та економічно виправданим способом боротьби.