Кострець безостий – багаторічна злакова трава, широко застосовувана в сільському господарстві як кормова культура. Рослини досягають висоти від 30 до 160 см, а коренева система характеризується мочковою і глибокою проникаючою структурою, здатною сягати більше двох метрів. Така розвинена кореневище забезпечує високу стійкість до посухи, зимових морозів та весняного затоплення, що робить культуру надійним джерелом живлення для тварин протягом усього року.
Кормові властивості кострецю безостого вражають: 100 кг сіна містить до 60 кормових одиниць і близько 6 кг перетравного протеїну. Зелена маса має аналогічну поживну цінність, що дозволяє використовувати рослину як для виробництва сіна, так і в якості живої пасовищної трави. При правильному догляді можна отримати два повноцінні укоси за сезон, а на пасовищі – до п’яти циклів випасу.
Кострець легко вирощується на різних типах ґрунтів: від суглинистих чорноземів і слабокислих грунтів до осушених торф’яно‑болотних ділянок, піщаних схилів та берегових смуг. Він чудово підходить як в чистому вигляді (25–30 кг/га), так і у складі травосумішей з бобовими або іншими злаками, де найкращим доповненням вважається люцерна. Посів здійснюється ранньою весною або восени, при ширині міжрядь 20–40 см; при посусі рекомендується збільшувати відстань між рядами.
Культура також цінується за свою роль у рекультивації та захисті ґрунту: вона зміцнює схильні ділянки, запобігає ерозії і сприяє озелененню важкопрохідних територій. Завдяки високій зимостійкості та стійкості до екстремальних кліматичних умов кострець безостий є одним з найнадійніших варіантів для створення довгострокових кормових угідь.
