Шалфей лікарський – багаторічний напівчагарник висотою від 20 до 100 сантиметрів, який росте в помірних кліматичних зонах і широко поширений по планеті завдяки своєму походженню із Середземномор'я. Листя рослини зморшкувате, опушене, сірувато-зелене, а восени набуває сріблясто-сірого відтінку; суцвіття прості або розгалужені, квітки синьо‑фіолетові, і вони розпускаються в травні–липні. У складі шавлії виявлені ефірні олії, смоли, дубильні речовини, алкалоїди, флавоноїди, органічні кислоти, а також вітаміни (Р, С, В1), нікотинова кислота, камфора і таніни; у ньому міститься велика кількість кальцію, магнію і фолієвої кислоти.
Традиційно шавлія вважається травою довголіття і чудодійним засобом. Гіппократ називав її «священною травою», а стародавні єгиптяни використовували для підтримки народжуваності під час епідемій і війн. У народній медицині листя шавлії застосовується як в'яжучий, протизапальний і дезінфікуючий засіб: їх використовують для полоскання ротової порожнини та горла, а також при запальних захворюваннях шкіри, опіках і обмороженнях. Настій листя входить до складу грудних зборів.
Шавлія має широкий спектр косметичних властивостей. Вона регулює роботу сальних і потових залоз, що робить її цінним компонентом засобів по догляду за шкірою. З квіток отримують антибактеріальний препарат сальвін, а ефірна олія шавлії широко застосовується для полоскань при запаленні верхніх дихальних шляхів, втраті голосу і папіломатозі гортані; також її використовують в інгаляціях та ароматизації приміщень.
