Машук – багаторічний розлогокущовий злак яро‑озимого типу з родини Poaceae, рід Clinelymus (Griseb.) Nevski. Рослина характеризується щільним, багатовітевим кущем висотою 60–120 см, стебла гладенькі та добре облиствені. Коренева система мичкувата, проникає глибиною до 120–150 см, що забезпечує високу стійкість до посухи та зимостійкість.
Листки Машука лінійні, плоскі, довжиною 15–30 см, шириною 0,8–1,4 см, шорсткі з обох боків. Суцвіття – розлоге колосся, що звисає вниз, довжиною 10–25 см, містить 13–30 колосочків і 5–7 квіток. Плід являє собою видовжену плівчасту зернівку сірувато‑солом'яного кольору, довжиною 6–22 мм; в одному колосі міститься від 50 до 100 насінин, а маса 1000 насінин – 2–5,5 г.
Машук широко поширений у всіх областях Сибіру та Далекого Сходу, включно з Бурятією, Середньою Азією і перспективний у зоні вічної мерзлоти (Якутія, Магадан). Рослина віддає перевагу суглинковим, супіщаним і піщаним ґрунтам, а також заплавним лукам, суходолам і гірським схилам. Оптимальний pH ґрунту – 6,5–7,5, але рослина витримує зниження до 5,6.
Господарське значення Машука полягає у його використанні як сінокісного та силосового злаку. Урожай сіна може сягати 140 ц/га в Якутії, а урожай насіння – 6–8 ц/га. Культура зберігає продуктивність 5–7 років при доброму догляді, а за оптимальних умов — до 10 років. Машук також застосовують для закріплення пісків і ярів, а як кормова культура забезпечує високу якість сіна (61,3 кормових одиниць на 100 кг) та значний рівень перетравного протеїну.
Вегетаційний період Машука становить 94–109 днів. Рослина є екологічно пластичною, але до хвороб нестійкою. Вона швидко грубіє при колошенні, тому скошування слід проводити в кінці виходу в трубку – початку колосіння, щоб уникнути травматизму тварин.
Сорти Машука включають Камалинський 7, Гуран, Нюрбинський, Горноалтайський 86, Машук і Амгинський. Ці сорти відрізняються гарною адаптацією до суворих кліматичних умов Сибіру та забезпечують стабільний урожай у різних ландшафтах.
