Просо (Panicum miliaceum) — однорічна трав’яниста рослина з родини Злакові, одна з найдавніших культурних злаків, вирощуваних заради зерна. Ця теплолюбна і посухостійка культура має добре розвинену мичкувату кореневу систему, що проникає в ґрунт на глибину до 1-1,2 метра, що забезпечує їй стійкість у складних кліматичних умовах. Просо швидко росте і розвивається, що дозволяє ефективно використовувати літні опади при пізньому посіві, особливо в умовах України. Зерно проса застосовується для виробництва пшона, борошна, кормів для тварин, а також біопалива — біоетанолу. Крім того, просо використовується як ґрунтопокривна і сидеральна культура, а також служить хорошим попередником для наступних сільськогосподарських культур.
Технологія вирощування проса включає кілька фаз: проростання насіння, поява сходів, кущіння, стеблування, викидання мітелок, цвітіння, формування зерен і дозрівання. Для нормального розвитку рослини важливо забезпечити хорошу аерацію ґрунту і достатнє живлення, особливо елементами азоту, фосфору і калію. Урожайність проса може знижуватися через конкуренцію з бур’янами, ураження хворобами, такими як сажка, і шкідниками. У зв’язку з цим необхідні заходи щодо контролю та захисту посівів.
Слід зазначити, що існує також просо волосовидне (Panicum capillare L.) — однорічний злаковий бур’ян, який активно поширюється на посівах кукурудзи, соняшнику і овочевих культур. Цей вид утворює потужні кущі з розлогими стеблами і густими мітелками, затінюючи культурні рослини і конкуруючи з ними за світло, вологу і поживні речовини. Для боротьби з цим бур’яном застосовують фрезерування та гербіциди системної дії на основі гліфосату, метолахлору і 2,4-Д.