Тюгурюкський

Левзея Тюгурюкський – це багаторічна кореневищна рослина родини Айстрові, яка вирощується в горах Алтаю та Сибіру. Корені мають темно‑коричневий колір і характерний смолистий запах, що робить їх популярними серед оленів-маралів. У складі рослини містяться органічні кислоти, смоли, ефірні масла, дубильні речовини, алкалоїди, вітаміни (аскорбінова кислота, каротин), інулін та інші біологічно активні сполуки.

З точки зору застосування левзея Тюгурюкський проявляє широкий спектр фармакологічних властивостей. Вона тонізує організм, посилює імунітет, покращує кровообіг і підвищує концентрацію уваги. Крім того, рослина має адаптогенну дію, знижує рівень стресу, сприяє відновленню після фізичних навантажень та прискорює загоєння ран. В агрономічній практиці левзея використовується як кормовий засіб: врожайність зеленої маси досягає 300–350 кг/га, а вміст азоту, фосфору і калію робить її цінним компонентом раціонів худоби.

Для вирощування левзеї Тюгурюкський потрібне світле місце без тіні від інших культур, помірна вологість ґрунту (без перезволоження) та родючі супіщані або суглинисті ґрунти з pH 5,6–6,0. Рослина морозостійка до –4 °C і може вирощуватися як навесні, так і восени при нормі посіву 6–10 кг/га. Скошування проводиться двічі на рік: в кінці серпня‑початку вересня для отримання вітамінно‑трав'яного борошна або силосу. Екстракти та настоянки з коренів застосовуються як стимулятори фізичного, психічного та розумового стану.