Земля під ногами: чому пасовища мають вирішальне значення для майбутнього планети

Пасовищні угіддя — це обширні території, що включають луки, чагарники та посушливі землі, які зустрічаються на кожному континенті, за винятком Антарктиди. Попри те, що їх не обробляють у традиційному аграрному сенсі, вони відіграють життєво важливу роль у світовій продовольчій системі. Близько 2 мільярдів людей залежать від цих земель у питаннях харчування та отримання доходу, а майже 70 відсотків світового тваринництва спирається на ресурси пасовищ.

Однак сьогодні ситуація тривожна: до 40 відсотків цих територій вже деградували або перебувають на межі зникнення. Основними причинами цього процесу є тривалі посухи, надмірний випас худоби та багаторічне нехтування питаннями раціонального управління земельними ресурсами. Коли пасовище занепадає, це перетворюється на реальну катастрофу для місцевих громад, позбавляючи їх кормової бази, скорочуючи кількість худоби та підриваючи продовольчу безпеку цілих регіонів.

У Ботсвані, Казахстані та Кенії спостерігаються різні аспекти цієї екологічної кризи. Наприклад, у Ботсвані, де тваринництво є основою економіки, дослідження виявили скорочення площ луків через поширення інвазивних видів рослин та частіші посухи. У Казахстані після висихання Аральського моря утворилася соляна пустеля площею 5,4 мільйона гектарів, а в сусідньому регіоні Кизилорда деградація пасовищ перевищила 80 відсотків. У Кенії, в окрузі Марсабіт, супутникові знімки за останні десятиліття фіксують перетворення пасовищ на безплідну пустелю.

Рішенням проблеми стало об'єднання точних наукових даних із досвідом місцевих жителів. У Ботсвані в національній оцінці екосистем взяли участь понад 2000 осіб, включаючи носіїв традиційних знань. У Казахстані запущено масштабну програму з висадки саксаулу на дні Аральського моря, яка вже охопила 337 000 гектарів із планом довести цей показник до 1,1 мільйона до 2030 року. Кенія використовує супутникові дані в поєднанні з історичною пам'яттю старійшин для відновлення водовідних систем та створення дослідних ділянок для регенерації рослинності.

Головний висновок полягає в тому, що відновлення земель є ефективним лише тоді, коли враховується місцевий досвід. Самі лише статистичні дані не допоможуть — необхідні довіра та залученість громад. Питання порятунку пасовищних угідь стануть центральною темою на конференції ООН із боротьби з опустелюванням, яка пройде в Улан-Баторі, Монголія, починаючи з 17 серпня 2026 року. Зусилля із захисту та відновлення планети також підтримуються в рамках ініціативи ПРООН «Зобов'язання перед природою» (Nature Pledge) та мережі BES-Net.