Побоювання Ель-Ніньйо підштовхують фермерів Срікакулама і Візіанагарама до водозберігальних технологій рису
На півночі штату Андхра-Прадеш рисівники переходять на прямий висів і циклічне зрошення, намагаючись зменшити споживання води перед можливим слабким мусоном через Ель-Ніньйо.
У округах Срікакулам і Візіанагарам на півночі Андхра-Прадеш фермери дедалі активніше відходять від класичної технології вирощування рису з постійним затопленням полів. Поштовхом стали побоювання, що Ель-Ніньйо послабить мусон і загострить дефіцит вологи в сезон kharif. Тому частина господарств переходить на прямий висів рису та інші підходи, які потребують менше води й зменшують залежність від своєчасних опадів.
Economic Times наводить приклад 52-річного фермера Маджі Сатьяма з села JR Puram у окрузі Срікакулам. Він має п’ять акрів землі та дві свердловини, а рис усе життя вирощував за звичною схемою: спочатку розсадник, потім пересаджування в залите поле і підтримання шару води до збирання. Цього сезону, після навчання в програмі Dr Reddy’s Foundation, він вирішив випробувати DSR, тобто прямий висів рису без окремого розсадника і без постійного стояння води на полі.
Таких випадків стає більше. Фонд працює більш ніж у 1 500 селах, охоплюючи близько 10 lakh акрів рисових площ у межах програми Action for Climate and Environment. Разом із державними аграрними службами та центрами Krishi Vigyan Kendra фермерів переконують скорочувати частку водомісткого рису, переходити на культури короткого циклу, а також розширювати площі під бобовими і зерновими. Інший фермер, Р. Саньяс Рао, після успішного досвіду з wet DSR на п’яти акрах минулого сезону цього року вирішив посіяти dry DSR на двох акрах, а ще три акри відвести під кукурудзу.
Головний аргумент на користь переходу пов’язаний із водою. За словами директора з розвитку сільських доходів і кліматичних програм Dr Reddy’s Foundation Суман Сарасватібатли, dry DSR дає змогу заощадити приблизно 11-12 lakh літрів води на акр, wet DSR — близько 4-5,5 lakh літрів, а технологія Alternate Wetting and Drying, коли поле почергово затоплюють і осушують, — ще 3-5 lakh літрів порівняно з традиційною схемою. Торік фермери у двох округах застосували DSR на 3 667 акрах і AWD на 21 963 акрах, що, за оцінкою фонду, дозволило зберегти понад 3 000 crore літрів води та скоротити викиди більш як на 50 000 тонн CO2-еквівалента.
Для нових технологій важливо підтримувати стабільну вологість у верхніх 30-40 сантиметрах ґрунту, тому змінюється і календар польових робіт. Якщо раніше рис у регіоні зазвичай сіяли наприкінці червня, то за останні три-чотири роки строки змістилися на липень, а пік пересаджування — на серпень. Щоб закрити проміжок між сезонами, фермерів підштовхують до посіву покривних культур у травні-червні: чорного машу, зеленого машу та кунжуту. Для утримання вологи також використовують сидерати, зокрема sunn hemp і napier.
Матеріал підкреслює і проблему деградації ґрунтів. Через власну лабораторію в Гайдарабаді фонд у 2025 році прискорив видачу результатів ґрунтових аналізів і рекомендацій щодо живлення рослин. Минулого року було видано понад 5 000 soil health cards, і картина виявилася подібною для багатьох полів: низький вміст органічного вуглецю, дефіцит сірки, цинку та бору при надлишку калію. На цьому тлі фермерів дедалі активніше переводять на точне внесення добрив відповідно до фактичних показників ґрунту, а не за звичкою, що має допомогти зберегти врожайність в умовах Ель-Ніньйо та напруження на ринку добрив.