Перспектива води: desalination як життєва лінія Персидської затоки під загрозою через війну
Уразливість водних ресурсів Перської затоки може перевищувати загрозу від нафтового блекаута: під час збройного конфлікту у регіоні суттєво зростає ризик виведення з ладу систем опріснення води, що забезпечують міста мільйонам людей. Аналізи експертів вказують на те, що навіть...
Уразливість водних ресурсів Перської затоки може перевищувати загрозу від нафтового блекаута: під час збройного конфлікту у регіоні суттєво зростає ризик виведення з ладу систем опріснення води, що забезпечують міста мільйонам людей. Аналізи експертів вказують на те, що навіть за стабільної добробуту нафтових потоків воду вже вважають критичною та вразливою інфраструктурою.
Понад 56 опріснювальних станцій відповідають за більшість водопостачання країн Перської затоки; відсутність води може настільки рано вплинути на міста, що це ставить під загрозу міського населення. В країнах, таких як Кувейт, Оман і Саудівська Аравія, значна частка питної води походить з опріснення — відповідно близько 90%, 86% та 70% відповідно.
Процес опріснення зазвичай здійснюють через зворотний осмос для видалення солі з морської води та надання води для населення, промисловості та деякого сільського господарства в умовах надзвичайно посушливого регіону. Якщо дані системи зазнають ударів, наслідки можуть охопити не лише водопостачання, але й електричні мережі, оскільки багато станцій інтегровані з енергетичною інфраструктурою.
Аналітики зауважують, що бойові дії вже торкнулися ключових об’єктів опріснення: у липні 2026 року випала руйнація або ушкодження в портах та на об’єктах водопостачання в Дубаї, Фужейрі, а також на заводу опріснення Doha West у Кувейті; повний доклад вказує на близькість до морських портів та пов’язаних з ними систем водопостачання. Також відбулися удари по Дубаюському порту та близькодержанні об’єктів, але наразі не підтверджують цілеспрямованого удару по водоочисних станціях.
Експерти зазначають, що уразливість опріснювальної інфраструктури зумовлена її тісною інтеграцією з енергетикою: удари по електромережах можуть паралізувати виробництво води. Це створює ризик ланцюгових збоїв у майже всіх ланках — від збору води до її подачі населенню.
У доповнення до безпосередніх бойових дій та кіберзагроз, міжнародне право забороняє цілеспрямовані удари по цивільній водопостачальній інфраструктурі; проте регіон зіштовхується з ескалацією ризиків унаслідок збройних дій та зміни клімату, що підвищує потреби у воді та уразливість її постачання.