Індонезія посилює імпорт аграрної продукції заради підтримки цін фермерів і продовольчої безпеки
Нове торговельне регулювання в Індонезії розширює перелік аграрних товарів з обмеженим імпортом, щоб захистити внутрішні ціни виробників, скоротити залежність від зовнішніх поставок і посилити продовольчу безпеку.
Міністерство торгівлі Індонезії запровадило нове регулювання, яке обмежує імпорт низки сільськогосподарських товарів у межах програми продовольчої самодостатності. За даними джерела, йдеться про регламент міністра торгівлі №11 від 2026 року. Документ був офіційно ухвалений 24 квітня 2026 року і має набути чинності 8 травня.
Міністр торгівлі Буді Сантосо пояснив, що мета нового режиму - уточнити імпортну політику, зберегти баланс між внутрішнім попитом і пропозицією, захистити ціни місцевих виробників і зміцнити національну продовольчу безпеку. Отже, влада намагається одночасно вирішити ринкові та стратегічні завдання, не зводячи питання лише до адміністративного контролю торгівлі.
Перелік товарів з обмеженим імпортом був розширений. До нього увійшли кормова пшениця, соєвий шрот, маш, арахіс, кормовий рис у складі рисової товарної групи, а також груші у плодоовочевій категорії. Для ввезення цих товарів імпортери тепер зобов'язані отримувати схвалення Міністерства торгівлі на підставі технічних рекомендацій Міністерства сільського господарства.
Джерело уточнює, що для окремих позицій умови будуть ще жорсткішими. Імпорт кормового рису має спиратися на товарний баланс, а імпорт груш - супроводжуватися підтвердженням наявності холодильних потужностей і профільних документів щодо садівничої продукції. Для поставок кормового рису та груш також потрібні звіти сюрвеєрів. Влада підкреслює, що регулювання розроблялося за участі різних зацікавлених сторін і з опорою на торговельне законодавство та оновлені урядові норми.
Директор з імпорту в системі зовнішньої торгівлі Андрі Гіланг Нуграха заявив, що політика має допомогти стабілізувати внутрішні ціни, підвищити виробництво у фермерів і зменшити залежність від імпорту, не забуваючи водночас про потреби переробних галузей. Як конкретний приклад він навів маш і арахіс. За його словами, інтерес фермерів до вирощування цих культур знижувався, тому що імпортна продукція надходила на ринок без обмежень за часом і обсягом.
Для аграрного ринку Індонезії це означає жорсткішу прив'язку торгівлі до внутрішньої виробничої політики. Новий порядок не скасовує імпорт, але робить його залежним від дозволів, технічних рекомендацій та інфраструктурних вимог. Для виробників кормів, зернової сировини, бобових і плодоовочевої продукції це може змінити умови конкуренції вже найближчими тижнями, тоді як для фермерів влада розраховує створити більш передбачуване цінове середовище та додаткові стимули до розширення виробництва.