Дослідження попереджає, що спека і водний стрес змінюватимуть якість оливкової олії
Дослідження у профільному журналі Мінсільгоспу Туреччини пов’язує якість оливкової олії з температурою та опадами і попереджає про ризики для врожайності й строків дозрівання в Середземномор’ї.
Якість оливкової олії дедалі сильніше залежить від клімату, а температура й кількість опадів стають ключовими чинниками не лише для врожайності, а й для характеристик готового продукту. Такого висновку дійшли автори дослідження, опублікованого в журналі Olive Research Institute Journal Міністерства сільського та лісового господарства Туреччини. У матеріалі наголошується, що надмірна спека і холодовий стрес погіршують і обсяги виробництва, і якість олії.
Дослідження зазначає, що для багаторічних культур, до яких належить олива, майбутні кліматичні сценарії несуть цілий набір ризиків: скорочення водних ресурсів, порушення фізіологічних процесів рослин, зміщення фенологічних циклів, а також падіння виробництва і якості продукції. Особливо вразливою названа середземноморська кліматична зона, де вирощування оливок є масовим і де зростання температури супроводжується вищим випаровуванням.
Автори підкреслюють, що такі зміни можуть подовжувати вегетаційний період, змінювати строки цвітіння та пришвидшувати достигання плодів. Це, своєю чергою, зсуває строки збирання і впливає на ступінь стиглості сировини та якість кінцевої олії. Для ринку це важливо не лише з агрономічного погляду, а й з позиції стандартизації якості, планування переробки та сезонних цінових очікувань.
У статті наведено і ширший виробничий контекст. Частка Туреччини у світовому виробництві оливкової олії за останні 35 років зросла з 5,5% до 13%. Світовий випуск становив близько 1,4 млн тонн у 1990 році, далі піднявся до піку 3,5 млн тонн у 2021-му, знизився до 2,5 млн тонн у 2023-му і відновився приблизно до 3,4 млн тонн у сезоні 2024/2025. Іспанія зберегла перше місце у світі, хоча її частка скоротилася з 44% до 38%.
Італія, за даними дослідження, стабільно виробляє приблизно від 300 тис. до 500 тис. тонн на рік, Греція коливається в межах 200–400 тис. тонн, а Туреччина стала найбільшим виробником за межами Європейського Союзу з подібною потужністю 200–400 тис. тонн. Для європейського та середземноморського агросектору це означає, що кліматичний ризик уже впливає не лише на польові умови, а й на конкурентну позицію країн, якість олії та організацію збирання і переробки.