Довідник · Культури

Сапотові

Родина Сапотові (Sapotaceae) — це група тропічних деревних рослин, що мають значну господарську цінність. До цієї родини належать багато відомих видів, які вирощують заради поживних плодів, цінних олій, що містяться в насінні, та технічного латексу, який широко використовується в промисловості.

165 розділів

Вміст розділу

Мімусопс максімус Mimusops maxima Мімусопс оберненояйцеподібний Mimusops obovata Мімусопс туполистий Mimusops obtusifolia Мімусопс цейлонський Mimusops zeyheri Мімусопс шкірястий Mimusops coriacea Німейєра Niemeyera 2 позиції Нортія Northia 1 позиція Пайєна Payena 6 позицій Палаквіум Palaquium 1 позиція Палаквіум амбоїнський Palaquium amboinense Палаквіум Беккарі Palaquium beccarianum Палаквіум вальсуріфоліум Palaquium walsurifolium Палаквіум гександрум Palaquium hexandrum Палаквіум дзьобоподібний Palaquium rostratum Палаквіум дрібнолистий Palaquium microphyllum Палаквіум дуболистий Palaquium quercifolium Палаквіум еліптичний Palaquium ellipticum Палаквіум жорстковолосистий Palaquium hispidum Палаквіум зворотнояйцеподібний Palaquium obovatum Палаквіум зірчастий Palaquium stellatum Палаквіум імпрессіонервіум Palaquium impressionervium Палаквіум іржаво-бурий Palaquium rubiginosum Палаквіум калофіллум Palaquium calophyllum Палаквіум королеви гір Palaquium regina-montium Палаквіум ксантохімум Palaquium xanthochymum Палаквіум левіфоліум Palaquium laevifolium Палаквіум леокарпум Palaquium leiocarpum Палаквіум лузонський Palaquium luzoniense Палаквіум Майнга Palaquium maingayi Палаквіум суматранський Palaquium sumatranum Палаквіум Твейтса Palaquium thwaitesii Палаквіум туполистий Palaquium obtusifolium Палаквіум фіджійський Palaquium fidjiense Палаквіум Хорні Palaquium hornei Палаквіум цейлонський Palaquium zeylanicum Палаквіум черешковий Palaquium petiolare Палакіум Бурка Palaquium burckii Палакіум малоквітковий Palaquium pauciflorum Палакіум семарам Palaquium semaram Палакіум філіппінський Palaquium philippense Пікнандра Pycnandra 1 позиція Планхонелла Planchonella 14 позицій Планшонелла Planchonella Pierre 1 позиція Плейолума Pleioluma 3 позиції Прадозія Pradosia 2 позиції Путерія Адольфа-Фрідріха Pouteria adolfi-friederici Путерія багатоквіткова Pouteria multiflora Путерія бліда Pouteria pallida Путерія бутирокарпа Pouteria butyrocarpa Путерія великолиста Pouteria macrophylla Путерія верболиста Pouteria salicifolia Путерія вільхолиста Pouteria alnifolia Путерія Гарднера Pouteria gardneriana Путерія гвіанська Pouteria guianensis Путерія грандіс Pouteria grandis Путерія зелена Pouteria viridis Путерія ізабальська Pouteria izabalensis Путерія кампечійська Pouteria campechiana Путерія клубочкова Pouteria glomerata Путерія найвища Pouteria altissima

Сапотові

Ці рослини походять із тропічних регіонів Азії, Африки та Америки. Ареал їхнього розповсюдження обмежений територіями з тропічним та субтропічним кліматом, де немає різких перепадів температур. У промисловому землеробстві їх вирощують на плантаціях, розташованих у зонах з високою вологістю та стабільною температурою протягом усього року.

Ботанічні особливості родини включають наявність млечного соку в тканинах та прості цілісні листки. Плоди сапотових — це переважно соковиті ягоди з міцною шкіркою, всередині яких міститься насіння. Вони є цінним джерелом харчування завдяки високому вмісту цукрів, білків та корисних жирних кислот, що робить їх популярними у світовій кулінарії.

Агротехніка сапотових передбачає вибір ділянок із родючим суглинистим ґрунтом, який добре утримує вологу, але не допускає застою води. Важливим етапом догляду є періодичне внесення органіки та мінеральних добрив, а також регулярна обрізка для стимуляції росту бокових пагонів та збільшення врожайності, що дозволяє отримати якісніші плоди.

  • Контроль рівня вологості ґрунту.
  • Профілактична боротьба зі шкідниками (щитівки, попелиця).
  • Захист від грибкових інфекцій у період дощів.
  • Регулярне внесення азотно-калійних добрив.

Основними загрозами для плантацій є шкідливі комахи та фітопатогенні гриби, що вражають плоди та листя. Боротьба з ними потребує інтегрованого підходу, включаючи використання біологічних методів захисту та дотримання карантинних заходів, що дозволяє мінімізувати втрати врожаю та забезпечити екологічну безпеку продукції.