Стріга
Striga Lour.
Стріга (Striga Lour.) належить до родини Заразихові (Orobanchaceae). Це облігатний кореневий паразит, який не є сільськогосподарською культурою, а навпаки, вважається одним із найнебезпечніших об'єктів у рослинництві в тропічних та субтропічних регіонах світу.
Вміст розділу
Стріга
Ботанічні особливості стріги полягають у її здатності паразитувати на коренях однодольних рослин, включаючи кукурудзу, сорго та рис. Насіння цього паразита має надзвичайно тривалий період спокою і проростає лише у відповідь на специфічні хімічні сигнали від коренів рослин-господарів.
Вона поширена переважно в країнах Африки та Азії, де кліматичні умови сприяють її швидкому розмноженню. Рослина віддає перевагу ділянкам з низькою родючістю ґрунту та порушеними агротехнічними циклами, де не дотримується сівозміна.
Для розвитку стріги необхідні високі температури та інтенсивне сонячне світло. Паразит значно виснажує рослину-господаря, витягуючи з неї воду та поживні речовини, що призводить до затримки росту, пожовтіння листя та повної загибелі врожаю.
Господарське використання стріги відсутнє, оскільки вона є шкідливим об'єктом, що вимагає впровадження суворих карантинних заходів. Агротехніка боротьби зосереджена на зменшенні банку насіння в ґрунті шляхом вирощування «пасток» та виснажливих культур.
Боротьба зі стрігою включає використання біологічних агентів, таких як специфічні види грибів, що вражають насіння паразита в ґрунті. Ці гриби можуть суттєво зменшити чисельність життєздатних зародків до моменту проростання.
Комахи-шкідники, що харчуються насіннєвими коробочками та стеблами стріги, також відіграють важливу роль у зниженні популяції цього бур'яну в природному середовищі. Їхнє використання активно вивчається як метод екологічного контролю.
Агрономічні методи захисту базуються на застосуванні гербіцидів, що діють на ранніх етапах розвитку паразита, або виборі стійких до ураження сортів культурних рослин, які здатні протистояти прикріпленню гаусторій.
Серед факторів, що стримують розвиток паразита, важливе місце займає правильне внесення добрив, зокрема азотних, які пригнічують вироблення стриголактонів корінням культурних рослин, тим самим ускладнюючи проростання насіння стріги.
Очищення посівного матеріалу від домішок семян стріги є критично важливим етапом, оскільки насіння має мікроскопічні розміри і легко переноситься вітром, водою та разом із землею на робочому інвентарі.