Сульфолобалес

Ці мікроорганізми є типовими термоацидофілами, що розвиваються виключно в умовах високих температур та дуже низьких значень pH, де життя рослин є неможливим.

Вони не мають механізмів для паразитування на рослинних тканинах, оскільки їхній енергетичний обмін базується на хемолітоавтотрофному окисленні сполук сірки.

У науковій літературі Sulfolobales описуються як важливі модельні організми, що дозволяють вивчати стабільність білків та нуклеїнових кислот за екстремальних умов.

Будь-які повідомлення про інфекційне ураження рослин цими археями є біологічно недостовірними та не відповідають агрономічним реаліям.

Для існування представників цього порядку потрібні специфічні середовища, такі як вулканічні гарячі джерела, сольфатари та кислі середовища з високою концентрацією сірки.

Вони вимагають середовища з кислотністю pH від 1 до 3, тоді як більшість культурних рослин потребують нейтрального або слабокислого ґрунтового середовища.

Температурний режим, необхідний для їхнього розвитку, становить близько 70–80 градусів Цельсія, що значно перевищує межі виживання будь-якої сільськогосподарської культури.

Мікроорганізми потребують постійного доступу до неорганічних сполук сірки, які вони використовують як субстрат для отримання енергії в процесі свого метаболізму.

Розповсюдження Sulfolobales обмежене суто локальними ділянками геотермальної активності, що не мають нічого спільного з орними землями чи садовими ділянками.

Організми порядку Sulfolobales не несуть жодної шкоди для агроценозів, оскільки не взаємодіють із культурними рослинами на біологічному рівні.

Вони не продукують ферментів або токсинів, здатних зруйнувати клітинні стінки або порушити обмін речовин у вищих рослин.

У сільськогосподарській практиці відсутня необхідність у моніторингу цих організмів, оскільки вони не становлять фітопатологічної загрози.

Економічні втрати від діяльності даних археїв відсутні, тому вони не включені в переліки шкідливих об'єктів для рослинництва.

їхній вплив на ґрунт є мінімальним і обмежується геохімічними процесами у вузьких екологічних нішах, де рослинництво не ведеться.

Оскільки Sulfolobales не є хворобою рослин, жодних спеціальних заходів захисту, фунгіцидів чи бактерицидних препаратів для боротьби з ними не існує.

Профілактика зараження не потрібна, адже ці організми не можуть колонізувати посіви навіть за наявності сприятливих для інших інфекцій факторів.

У разі забруднення техногенних зон важливо дотримуватися стандартних екологічних норм, що передбачають відновлення рівня pH ґрунту до агрономічно безпечних значень.

Агротехнічні заходи з обробітку ґрунту жодним чином не впливають на життєдіяльність цих археобактерій через їхню повну ізоляцію від середовища проживання рослин.

Слід концентруватися на захисті врожаю від реальних патогенних грибів, вірусів та бактерій, ігноруючи присутність термоацидофільних мікроорганізмів у геотермальних зонах.