Ризоктоніоз картоплі

Під час появи сходів гриб викликає ураження підземної частини стебла, що часто призводить до їх загибелі ще до виходу на поверхню ґрунту.

У дорослих рослин ознакою захворювання є так звана «біла ніжка» — наліт міцелію біля основи стебла, що з'являється у вологу погоду.

Листя хворих кущів скручується «човником», верхівка стає блідою, а в пазухах іноді утворюються дрібні повітряні бульби через порушення відтоку поживних речовин.

Коренева система уражених рослин слабка, судини забиваються грибницею, що призводить до загального пригнічення куща та його передчасного в'янення.

Збудником є ґрунтовий гриб Rhizoctonia solani, який здатний роками виживати у ґрунті у вигляді склероціїв та міцелію на залишках рослин.

Це багатоїдний патоген, що вражає десятки видів культурних рослин, що робить його вкрай небезпечним та стійким у сівозмінах різного типу.

Гриб активно розмножується в умовах підвищеної вологості та прохолодного ґрунту, створюючи складну систему ураження проростків.

Інфекція передається не тільки через ґрунт, але й через заражений посадковий матеріал, який є головним вектором поширення хвороби на нові поля.

Біологія патогену передбачає перехід між сапротрофною та паразитичною фазами, що дозволяє йому виживати в умовах відсутності основного господаря.

Найбільш сприятливими для розвитку інфекції є температури ґрунту в діапазоні від +9 до +15 градусів за Цельсієм під час висадки картоплі.

Затяжна холодна весна, що сповільнює ріст проростків, створює критичне вікно вразливості, коли гриб безперешкодно колонізує ніжні тканини.

Надмірна вологість ґрунту, особливо на щільних важких чорноземах, сприяє поширенню інфекції та формуванню патогенної грибниці.

Висока кислотність ґрунту та погана аерація також провокують посилення агресивності збудника під час вегетаційного сезону.

Посадка картоплі у непідготовлений, холодний ґрунт є головним чинником, що гарантує високий рівень ураження посадок ризоктоніозом.

Головна шкода від ризоктоніозу полягає у зрідженості сходів, що призводить до нерівномірного розвитку посівів та значної втрати потенціалу врожайності.

Уражені бульби мають низьку товарну якість через деформації та наявність чорного нальоту, що робить їх неконкурентоспроможними на ринку.

Зниження енергії росту та пошкодження столонів негативно впливають на масу кожного окремого куща, що зменшує загальний валовий збір.

Хвороба робить посівний матеріал непридатним для використання в наступні роки, вимагаючи додаткових витрат на оновлення сортів.

В умовах сильного розвитку інфекції загибель частини врожаю на полі може досягати третини від загального обсягу вирощеної продукції.

Ефективний захист починається з використання якісного, сертифікованого насіннєвого матеріалу, що пройшов візуальний відбір на наявність склероціїв.

Протруювання бульб спеціалізованими фунгицидними препаратами перед посадкою є обов'язковим етапом для знищення патогену на поверхні шкірки.

Дотримання просторової ізоляції та правильна сівозміна, що виключає картоплю після пасльонових культур, зменшує ризик зараження з ґрунту.

Оптимізація строків садіння, коли ґрунт добре прогріється, дозволяє рослинам швидко пройти критичну фазу вразливості до хвороби.

• Регулярне внесення органічних добрив для оздоровлення структури ґрунту.
• Глибока зяблева оранка для зменшення запасів інфекції.
• Використання сидератів для пригнічення ґрунтових патогенів.