Парша глоду

Характерною рисою хвороби є поява оксамитового нальоту на місцях ураження, що свідчить про активне розмноження спор гриба Venturia crataegi. Пошкоджені листки часто скручуються, деформуються та передчасно засихають.

У випадках сильного зараження інфекція переходить на молоді пагони, спричиняючи їхнє викривлення, пригнічення росту та відмирання верхівок. Рослина втрачає свій декоративний вигляд через масове пожовтіння та опадання листя.

На плодах глоду парша проявляється у вигляді втиснутих темних плям. Згодом ці ділянки можуть розтріскуватися, що робить плоди непривабливими та сприяє вторинним бактеріальним інфекціям.

Наприкінці сезону на опалому листі формуються плодові тіла збудника. Це дозволяє грибу успішно перезимувати в умовах саду та накопичити інфекційний запас для наступного року.

Збудником захворювання є аскоміцетовий гриб Venturia crataegi, який спеціалізується на ураженні рослин родини Розові, зокрема роду Crataegus. Це високоспеціалізований паразит.

Життєвий цикл гриба складається зі стадій, що забезпечують як первинне зараження навесні, так і вторинне поширення протягом літа за допомогою конідій. Міцелій гриба проникає всередину тканин листа.

Після успішного зараження гриб починає активно продукувати конідії, які розносяться краплями дощу та поривами вітру на здорові частини куща, спричиняючи епіфітотійний розвиток хвороби.

Виживання патогена в зимовий період забезпечується завдяки формуванню псевдотеціїв у тканинах опалого листя, де він зберігається у вигляді гіфів.

Біологія Venturia crataegi тісно пов'язана з фенофазами розвитку глоду, що робить рослини найбільш вразливими саме в період активного росту молодих пагонів.

Ключовою умовою для розвитку парші глоду є тривале зволоження поверхні листя. Роса, туман або часті дощі створюють ідеальне середовище для проростання спор патогена.

Температурний діапазон від +15 до +20 градусів Цельсія є оптимальним для колонізації рослини грибом. При таких показниках період інкубації інфекції скорочується до мінімуму.

Недостатнє провітрювання крони, спричинене надмірною густотою гілок, створює застій вологого повітря, що значно прискорює поширення грибкових спор між листками.

Ділянки саду, розташовані в низинах або затінених місцях, піддаються підвищеному ризику зараження через стабільно вищу вологість та відсутність прямих сонячних променів, що підсушують листя.

Надлишок азотних добрив призводить до утворення ніжних тканин пагонів, які не мають достатнього захисту від проникнення гіфів гриба, що посилює сприйнятливість кущів до хвороби.

Хвороба завдає значної шкоди декоративності глоду, перетворюючи здорові кущі на непривабливі рослини з пошкодженою та скрученою кроною.

Через передчасну дефоліацію порушуються процеси фотосинтезу. Це призводить до виснаження рослини, зниження її зимостійкості та скорочення тривалості життя.

Відмирання квіткових бруньок та пошкодження бутонів значно зменшує цвітіння, що є великою проблемою для садівників, які вирощують глід як декоративну культуру.

Загальне ослаблення куща через паршу робить його вразливим до інших шкідників та хвороб, а також до стресових погодних умов, таких як посуха або сильні морози.

В умовах розплідників парша призводить до відбракування великої кількості посадкового матеріалу, що спричиняє серйозні фінансові збитки.

Боротьба з паршею глоду повинна бути системною. Важливо проводити щорічну санітарну та формувальну обрізку для забезпечення вентиляції внутрішньої частини крони.

Осіннє прибирання опалого листя — обов'язкова умова профілактики. Листя слід компостувати за спеціальною технологією або знищувати шляхом спалювання.

Хімічний захист передбачає обробку фунгіцидами у критичні фази розвитку рослини: до розпускання бруньок та безпосередньо після цвітіння.

• Регулярна санітарна обрізка крони.
• Збір та знищення опалого листя восени.
• Використання фунгіцидів на основі міді.
• Дотримання просторової ізоляції між кущами.

Важливо чергувати препарати для запобігання виникненню резистентності у гриба Venturia crataegi до активних діючих речовин фунгіцидів.