Парша гуави

Патоген є вузькоспеціалізованим і вражає представників роду Psidium. Гриб здатен зимувати у тканинах уражених гілок та в опалому листі.

Інфекція проникає в рослину переважно через молоді частини, що активно ростуть, використовуючи природні отвори або дрібні пошкодження поверхні.

Розвиток грибниці відбувається всередині тканин, що призводить до поступового руйнування клітинних структур та появи характерних симптомів.

Життєвий цикл паразита тісно пов'язаний з вологістю навколишнього середовища, тому найбільш активна фаза патогена припадає на дощові періоди.

Перші ознаки ураження проявляються як невеликі плями на молодому листі, які з часом стають коричневими або майже чорними.

На поверхні плодів формуються опуклі нарости або струп'я, які суттєво деформують їх форму та роблять продукт непридатним для реалізації.

Молоді пагони через інфекцію викривляються, спостерігається некроз тканин, що призводить до поступового відмирання кінчиків гілок.

За умов тривалої вологості на місцях уражень можна помітити оксамитовий наліт, який є масовим спороношенням гриба.

• Поява плям на листках та їх передчасне опадання.
• Деформація та поява некротичних струпів на плодах.
• Викривлення та некроз молодих верхівок пагонів.
• Зниження інтенсивності росту молодих дерев.

Критичним фактором для спалаху парші є висока вологість повітря, особливо під час весняного відростання молодих пагонів та цвітіння гуави.

Температурний режим у межах 20-25°C вважається оптимальним для інтенсивного розмноження та поширення спор Elsinoë psidii.

Погана циркуляція повітря в кроні через надмірну густоту посадки сприяє затриманню крапель вологи, що створює сприятливе середовище для інфекції.

Полив дощуванням у вечірній час може провокувати розвиток хвороби, оскільки листя залишається мокрим тривалий час вночі.

Залишки уражених рослин, що лежать під деревами, є постійним джерелом інокуляту протягом всього сезону вирощування.

Шкодочинність полягає насамперед у масовій втраті товарної якості плодів, що призводить до прямих економічних збитків для фермерів.

Пошкодження фотосинтезуючої поверхні листя негативно впливає на загальний стан дерева та накопичення поживних речовин.

Хвороба послаблює імунітет рослини, роблячи її вразливою до вторинних інфекцій та несприятливих абіотичних факторів.

Значне поширення хвороби в розплідниках може призвести до загибелі молодих саджанців та неможливості їх висадки на постійне місце.

Ураження верхівкових точок росту призводить до призупинення розвитку крони та необхідності проведення радикальної обрізки.

Важливим етапом є дотримання агротехніки, зокрема регулярне видалення та спалювання всіх уражених частин дерева для зниження кількості інфекції.

Рекомендується впроваджувати схеми захисту за допомогою мідьвмісних препаратів, особливо в періоди, коли молоді органи найбільш вразливі.

Проведення регулярної обрізки дозволяє забезпечити гарну аерацію крони, що швидко знижує вологість навколо листя та пагонів.

Вибір ділянок з хорошим дренажем та правильна організація поливу дозволяють уникнути надмірного зволоження прикореневої зони та повітря.

Використання інтегрованих систем захисту, що включають як хімічні, так і біологічні методи, є найбільш ефективним стратегічним підходом.