Телонектрія зеленоспорова

Життєвий цикл гриба включає формування плодових тіл, відомих як перитеції, які часто мають червонуватий або бурий колір. Вони зазвичай з'являються на відмерлих ділянках кори після настання сприятливих погодних умов.

Всередині плодових тіл утворюються аскоспори, що мають характерний зеленуватий відтінок, завдяки чому вид отримав свою видову назву. Саме ці спори є основним джерелом інфекції для навколишніх рослин.

Гриб є факультативним паразитом, здатним виживати в уражених тканинах навіть у несприятливі періоди. Він активно поширюється за допомогою вітру, крапель дощу та комах-шкідників, що пошкоджують цілісність стовбура.

Патоген проникає в рослину через будь-які відкриті рани або тріщини. Міцелій гриба, проникаючи в глибину деревини, порушує провідну систему рослини, що призводить до поступового пригнічення загального стану дерева.

Головним симптомом є поява на стовбурах та гілках втиснутих плям некротичного характеру. Кора в цих зонах стає бурою, сухою та починає поступово відшаровуватися від деревини.

При огляді уражених ділянок можна побачити скупчення дрібних, яскраво забарвлених утворень — це спороношення гриба. Вони найчастіше концентруються навколо тріщин та місць механічних пошкоджень.

Рослина намагається захиститися від патогену, формуючи напливи каллюсу навколо осередку хвороби. Через це в місцях інфекції часто виникають деформації кори або глибокі поздовжні тріщини.

Під корою в місці ураження деревина темніє і стає крихкою. При розвитку хвороби спостерігається всихання окремих гілок, яке зазвичай починається з периферії крони і просувається до скелетних частин.

Листя на хворих гілках з часом жовтіє, скручується і передчасно опадає. Якщо патоген оперізує стовбур, може статися відмирання всієї крони, що розташована вище місця ураження.

Висока вологість повітря та тривалі опади є критичними умовами для масового поширення спор. Крапельна волога необхідна для проростання спор та успішного проникнення гіф гриба в тканини господаря.

Наявність будь-яких ран від обрізки, морозів, граду або шкідників значно підвищує ймовірність зараження. Патоген «шукає» місця з порушеною цілісністю покривних тканин для швидкої колонізації.

Температурний режим в межах +15...+25°C вважається оптимальним для інтенсивного росту міцелію. Проте гриб здатен зберігати життєздатність навіть у прохолодні сезони, що подовжує період загрози для саду.

Порушення агротехніки, такі як надмірне загущення насаджень, перешкоджає нормальній аерації крони. Це створює сприятливий мікроклімат для накопичення інфекції.

Слабкі та виснажені дерева, що отримують незбалансоване мінеральне живлення або страждають від стресових факторів, уражаються значно швидше за здорові екземпляри.

Хвороба завдає значної шкоди плодовим культурам, знижуючи їх продуктивність. Поступове відмирання гілок призводить до втрати значної частини площі плодоношення та зниження врожаю.

Рослина постійно витрачає ресурси на спроби «залікувати» рани, що призводить до загального виснаження. Дерево стає менш стійким до низьких зимових температур та посухи.

У розплідниках поширення Thelonectria viridispora може призвести до масової загибелі молодих саджанців, що створює значні економічні втрати для господарства.

При відсутності контролю за хворобою відбувається поступове накопичення інфекційного навантаження в саду, через що лікування стає дорожчим і менш ефективним.

Деревина, уражена грибом, втрачає свою механічну міцність, що підвищує ризик обламування великих скелетних гілок під вагою врожаю або при сильному вітрі.

Санітарна обрізка є основою захисту: необхідно вчасно вирізати всі хворі частини, захоплюючи здорову тканину, та негайно спалювати їх для видалення спороношення.

Важливо дезінфікувати інструмент після роботи з кожним ураженим деревом, використовуючи 70% спирт або розчини фунгіцидів, щоб уникнути поширення спор механічним шляхом.

Всі місця зрізів та випадкові пошкодження кори необхідно обробляти садовим варом або спеціальними антисептичними пастами для захисту від проникнення інфекції.

Профілактичне обприскування мідьвмісними препаратами ранньою весною (по «зеленому конусу») допомагає суттєво знизити запас спор патогену на корі дерев.

Побілка стовбурів вапняним розчином восени запобігає появі морозобоїн та сонячних опіків, які є основними «воротами» для проникнення гриба в структуру дерева.