Телосхістові лишайники

Візуально ураження виглядає як жовті, оранжеві або червонуваті нальоти на корі стовбурів та основних гілок. Це представники порядку Teloschistales, які мають специфічні пігменти.

Слоєвища лишайників можуть бути як дрібними коростоподібними плямами, так і помітними лусочками. У вологий період вони стають яскравими та м'якими на дотик.

Найчастіше ці організми з'являються на старих або ослаблених деревах, де ріст кори уповільнений. Вони обирають добре освітлені ділянки дерева.

При сильному поширенні кора стає шорсткою та нерівною, що створює захищений простір для накопичення бруду та вологи.

Наявність лишайників часто сигналізує про недостатній догляд за садом або порушення агротехнічних норм вирощування культури.

Важливо розуміти, що телосхістові лишайники — це не патогени в класичному розумінні, оскільки вони не є паразитичними грибами чи бактеріями.

Це комплексні організми, що складаються з гриба та водорості. Вони використовують кору дерева лише як стабільний субстрат для закріплення.

Оскільки вони не проникають усередину живих тканин і не споживають поживні речовини дерева, їх не можна вважати збудниками хвороби.

Вони належать до епіфітів, які отримують енергію завдяки фотосинтезу, а воду та мінерали — з опадів та пилу.

Біологічна роль цих організмів у саду переважно екологічна, а не фітопатологічна, хоча їх надмірна кількість вказує на стан дерева.

Розвиток лишайників стимулюється високою вологістю повітря та недостатньою вентиляцією крони всередині дерева.

Загущені насадження, де сонячне світло погано проникає вглиб, є ідеальним середовищем для їхнього виживання.

Відсутність регулярного очищення стовбурів дозволяє спорам лишайників легко закріплюватися в тріщинах старої кори.

Поганий стан дерева, викликаний неправильним поливом або дефіцитом мікроелементів, робить його привабливим субстратом для епіфітів.

Висока вологість у поєднанні з помірними температурами забезпечує активний ріст слоєвищ протягом весняного та осіннього періодів.

Головна небезпека полягає в тому, що під щільним шаром лишайника створюються сприятливі умови для розмноження шкідників, таких як щитівки.

За наявності значних колоній порушується природний газообмін через чечевички, що частково пригнічує процеси дихання кори.

Лишайники утримують вологу, що може стати причиною появи осередків гниття або грибкових інфекцій на поверхні стовбура.

Вони часто маскують реальні ознаки хвороб дерева, наприклад, ракові виразки або тріщини, що ускладнює своєчасну допомогу рослині.

Хоча лишайники не харчуються соками дерева, вони забирають корисний простір, створюючи умови для конкуренції з іншими мікроорганізмами.

Найефективніший метод контролю — це періодичне механічне очищення стовбурів від лишайників спеціальними скребками у вологу погоду.

Регулярна обрізка крони забезпечує гарне провітрювання, що робить умови на поверхні кори нестерпними для лишайників.

Побілка стовбурів вапном із додаванням мідного купоросу є класичним прийомом, що дезінфікує кору та запобігає закріпленню епіфітів.

Весняне або осіннє обприскування розчином залізного купоросу ефективно пригнічує розвиток мохів та лишайників на деревах.

Загальна агротехніка, спрямована на підтримку сили дерева, є найкращим превентивним засобом проти розростання лишайників.