Телосхістові лишайники

На відміну від паразитів, ці організми не проникають всередину тканин дерева і не руйнують судинну систему. Вони лише використовують кору як стабільний субстрат для закріплення свого тіла.

Характерною ознакою є наявність пігменту парієтину, який надає лишайникам інтенсивного кольору. Вони не викликають утворення ран чи гнилей, тому їх наявність свідчить скоріше про вік дерева, ніж про активну хворобу.

Зовнішній вигляд колоній може змінюватися залежно від вологості: у дощову погоду вони стають більш помітними та набувають яскравого забарвлення, а в суху — підсихають і згортаються.

Виявлення таких лишайників вимагає уважного огляду кори на предмет відсутності справжніх некротичних уражень, які можуть ховатися під ними.

Телосхістові не є патогенами рослин у класичному розумінні, оскільки вони не інфікують внутрішні органи дерева. Це симбіотичні організми, що складаються з грибного міцелію та клітин водоростей.

Вони є епіфітами, які отримують поживні речовини з повітря та опадів, а не з соків дерева-господаря. Тому термін «хвороба» до них застосовується лише у контексті порушення естетичного або фізіологічного стану насаджень.

Розмноження відбувається спорами, які переносяться повітряними потоками на значні відстані. Проростання спор можливе лише на достатньо зволожених та освітлених ділянках кори з низькою інтенсивністю росту тканин.

Оскільки лишайники не харчуються тканинами дерева, вони не викликають конкуренції за мінеральні елементи або воду, що важливо для розуміння їх біологічної ролі.

Їх присутність є показником того, що дерево вже тривалий час не піддавалося обробкам фунгіцидами або сильним забрудненням атмосфери, що опосередковано говорить про екологічну ситуацію.

Розвиток телосхістових безпосередньо залежить від показників мікроклімату в саду. Найбільш сприятливими є висока вологість повітря, часті тумани та недостатня освітленість ділянок стовбура.

Загущені насадження, де крони дерев перекривають доступ сонячного світла, створюють ідеальні умови для колонізації кори лишайниками цього типу.

Старі дерева з грубою, тріщинуватою корою є найкращим середовищем для оселення спор, оскільки в таких тріщинах волога зберігається довше, ніж на молодих гілках.

Недотримання правил агротехніки, зокрема відсутність регулярної обрізки та догляду за штамбами, призводить до того, що на деревах накопичується достатньо біомаси для розвитку лишайників.

Температурні коливання та помірна вологість забезпечують тривалий період активного росту телосхістових протягом вегетаційного сезону.

Пряма шкода від телосхістових для дерева є мінімальною, проте вони можуть опосередковано погіршувати стан саду, створюючи умови для інших проблем.

Під шаром лишайників можуть накопичуватися спори інших, справжніх патогенних грибів, що призводить до прихованого розвитку хвороб кори, які важко діагностувати на ранніх стадіях.

Наявність густих колоній епіфітів на корі дещо ускладнює процеси газообміну та дихання стовбура, що може бути шкідливим для молодих або ослаблених екземплярів.

Зниження декоративності плодових насаджень є однією з головних проблем, через яку садівники намагаються позбутися лишайників, що живуть на корі.

Масове поширення лишайників вказує на загальну слабкість дерева, що потребує посилення догляду та проведення комплексних оздоровчих заходів у саду.

Система захисту базується на механічних методах та покращенні агротехнічних показників саду для створення умов, непридатних для життя епіфітів.

Регулярне очищення кори металевими щітками або скребками є найбільш дієвим способом механічного видалення лишайників з поверхні гілок та стовбурів.

Для профілактики ефективним є вапнування штамбів та скелетних гілок, оскільки підвищення рівня pH на поверхні кори перешкоджає закріпленню спор телосхістових.

Своєчасна обрізка та формування крони, що сприяє кращому проникненню світла та повітря, радикально зменшує ймовірність повторного зараження.

• Проведення санітарної обрізки для поліпшення аерації
• Механічне очищення кори в осінній або весняний період
• Побілка стовбурів вапном із додаванням фунгіцидів
• Підтримання оптимального рівня здоров'я дерев через підживлення