Телотремові

Телотремові (Thelotremataceae) належать до родини ліхенофільних грибів, що утворюють симбіотичні організми — лишайники. Вони складаються з грибного міцелію та фотосинтезуючих клітин.

Ці організми не є патогенами або паразитами культурних рослин. Вони використовують кору дерев виключно як опору та субстрат для кріплення у навколишньому середовищі.

Важливо розуміти, що лишайники цієї родини не проникають у живі тканини дерева і не живляться поживними речовинами господаря, тому вони не викликають хвороб.

Розвиток талома відбувається на поверхні кори. Мікроскопічні плодові тіла зазвичай занурені в основу, створюючи характерний візерунок, який виглядає як наліт або висип.

В агрономічній практиці важливо розрізняти справжні грибкові інфекції та лишайникові угруповання, які не несуть фітопатологічної загрози для сільськогосподарських культур.

Основними умовами для розвитку Телотремових є висока вологість повітря та наявність тривалого часу для стабільного росту талома на поверхні кори.

Найчастіше їх можна зустріти в регіонах з чистим повітрям, оскільки вони дуже чутливі до забруднення довкілля, зокрема до високих концентрацій сірчистого газу.

Старі дерева з глибокими тріщинами на корі створюють найкращі умови для утримання вологи, що є критично важливим для життєдіяльності лишайників.

Густі крони, що перешкоджають нормальній циркуляції повітря, сприяють накопиченню вологи на стовбурах, створюючи ідеальний мікроклімат для колонізації.

Відсутність регулярного догляду та гігієнічних заходів у саду дає лишайникам можливість швидко розростатися по всій поверхні стовбура.

Телотремові не завдають прямої шкоди здоров'ю дерева. Вони не висмоктують сік і не руйнують провідні системи рослини, тому вважаються нейтральними співмешканцями.

Непряма шкода може полягати у створенні середовища для перезимівлі шкідників, таких як кліщі, попелиці або щитівки, що знаходять у таломах прихисток.

У разі надмірного покриття стовбура може спостерігатися незначне погіршення газообміну кори, проте це рідко стає причиною відмирання здорового дерева.

Наявність лишайників часто сприймається як ознака занедбаності саду, що знижує товарний та естетичний вигляд декоративних або плодових насаджень.

Для продуктивних садів такий стан може бути індикатором зниження інтенсивності росту дерева, що потребує уваги з боку агронома.

Специфічних методів боротьби з лишайниками як з хворобами не існує, оскільки вони є частиною екосистеми, а не інфекційним агентом.

Захист насаджень обмежується агротехнічними заходами, спрямованими на покращення загального стану дерев та корекцію мікроклімату в саду.

Механічна очистка стовбурів від лишайників проводиться за допомогою щіток із м'яким металевим ворсом у період спокою рослин до початку сокоруху.

Після очищення необхідно проводити дезінфекційну побілку вапном із додаванням фунгіцидів, що перешкоджає повторному заселенню лишайниками.

• Санітарна обрізка крон для кращої аерації.
• Видалення сухостою та старих гілок, що є джерелом спор.
• Регулярний огляд стовбурів та підтримання чистоти кори.