Фомоз (лептосфериоз)

Анаморфна стадія (безстатева) відома під назвою Phoma lingam. Саме вона найчастіше зустрічається на вегетуючих рослинах у вигляді пікнід, що містять величезну кількість конідій.

Телеоморфна (статева) стадія розвивається навесні на торішніх залишках рослин. У цей час утворюються псевдотеції, з яких розповсюджуються аскоспори, що заражають молоді посіви.

Гриб відзначається надзвичайною здатністю до швидкої еволюції та адаптації, що робить проблему боротьби з ним актуальною для багатьох регіонів вирощування ріпаку.

Коло патогенів включає широкий спектр культур родини капустяних: від озимого та ярого ріпаку до гірчиці, капусти та різних бур'янів, що підтримують інфекційний фон у полі.

Перші симптоми хвороби зазвичай з'являються у вигляді світло-сірих або бурих плям на сім'ядолях або нижньому листі, всередині яких пізніше виникають дрібні темні точки (пікніди).

Найбільш небезпечним проявом є ураження кореневої шийки та основи стебла. Тут розвиваються вдавлені плями, які з часом стають темно-коричневими або майже чорними.

Тканини стебла у місцях некрозу руйнуються, стають сухими і ламкими, що призводить до відмирання всієї надземної частини рослини в період активного росту.

Якщо хвороба прогресує до стадії цвітіння, можна помітити нерівномірне дозрівання окремих частин поля, а також масове вилягання посівів через втрату міцності кореневої системи.

На зрізі стебла всередині можна побачити некроз серцевини та наявність сірого нальоту, що свідчить про глибоке проникнення міцелію гриба в судинну систему культури.

Розвитку хвороби сприяє волога погода, особливо часті опади, роси та тумани, що створюють оптимальні умови для проростання спор гриба на поверхні листя.

Температурний режим у межах +15...+25°C вважається найбільш сприятливим для швидкого поширення патогену та його розмноження у посівах.

Зараження часто починається восени, якщо погодні умови вологі, а на полях присутні пожнивні рештки попередньої культури, де гриб успішно перезимував.

Нехтування правилами сівозміни, при яких ріпак повертається на одне й те саме поле занадто швидко, призводить до накопичення інфекційного потенціалу в ґрунті.

Порушення агротехніки, такі як густі посіви, що перешкоджають провітрюванню, створюють усередині посіву локальний мікроклімат із підвищеною вологістю, що провокує спалахи лептосфериозу.

Лептосфериоз здатний спричинити значне зниження врожайності, оскільки уражені рослини не в змозі повноцінно формувати стручки та наповнювати їх якісним насінням.

Втрати врожаю можуть сягати 50% і вище у разі раннього інфікування посівів, особливо якщо патоген вражає кореневу шийку на ранніх етапах розвитку рослин.

Важливою проблемою є погіршення якості насіння: знижується вміст олії, погіршуються показники схожості, що робить врожай непридатним для насінницьких цілей.

Стеблове ураження зумовлює передчасне вилягання посівів, що перетворює збирання врожаю на складний процес, супроводжуваний значними втратами зерна через обсипання.

Крім прямого збитку, хвороба послаблює імунітет рослин, роблячи їх більш вразливими до інших патогенів та несприятливих погодних умов у зимовий період.

Система захисту має бути комплексною і базуватися насамперед на дотриманні правильної сівозміни з інтервалом не менше трьох років між посівами ріпаку.

Важливим агротехнічним заходом є глибока заробка рослинних решток, оскільки саме на них гриб проходить свій статевий цикл і утворює сумкоспори.

Використання фунгіцидного протруєння насіння гарантує захист сходів на початкових етапах розвитку, що критично важливо для отримання рівномірного та здорового посіву.

Обов'язковим є моніторинг посівів у період вегетації та застосування фунгіцидів, коли з'являються перші ознаки хвороби, особливо у фазах активного росту та розгалуження.

• Вибір стійких до фомозу сортів та гібридів.
• Боротьба з падалицею та бур'янами родини капустяних.
• Оптимізація норм висіву для кращого провітрювання посівів.
• Збалансоване живлення з акцентом на калій та фосфор.