Фомоз астрагалу

Перші ознаки фомозу астрагалу виявляються у вигляді невеликих хлоротичних плям на листках та стеблах, які згодом набувають коричневого або темно-бурого відтінку.

Центральна частина некротичних плям часто світлішає, стаючи сірою або солом'яною, при цьому краї мають чіткий темний обідок. У центрі уражених ділянок можна помітити крихітні чорні крапки — пікніди гриба.

При ураженні стебел хвороба призводить до появи вдавлених некрозів, які можуть охоплювати стебло по колу, спричиняючи засихання та подальший перелом пагонів.

На ранніх етапах розвитку рослини інфекція може спричиняти деформацію листків та їх передчасне опадання. У разі інтенсивного розвитку патогену спостерігається загальне пригнічення росту.

Під час візуального огляду в умовах високої вологості на уражених тканинах може спостерігатися слабкий сірий або білуватий наліт, що є скупченням конідій гриба.

Збудником захворювання є недосконалий гриб Phoma astragalina, що належить до класу Coelomycetes. Цей патоген спеціалізується на ураженні представників родини бобових, зокрема різних видів астрагалу.

Гриб зберігається в ґрунті та на рештках рослин у вигляді пікнід та міцелію. Пікніди — це дрібні чорні плодові тіла, всередині яких формуються спори, що стають джерелом первинного зараження посівів на початку сезону.

Життєвий цикл збудника тісно пов'язаний із кліматичними факторами. У періоди високої вологості спори активно поширюються з краплями дощу, вітром або комахами, осідаючи на вегетуючих частинах рослин.

Інфекція здатна проникати в тканини рослини як через механічні пошкодження епідермісу, так і через природні отвори, наприклад, продихи. Після впровадження патоген починає активно розвиватися в міжклітинниках, руйнуючи стінки клітин.

Біологія Phoma astragalina передбачає фазу інтенсивного росту міцелію при помірних температурах, що дозволяє грибу швидко колонізувати тканини господаря та готувати основу для утворення нових поколінь спор.

Найкращими умовами для розвитку фомозу астрагалу є періоди з підвищеною вологістю повітря та рясними опадами. Краплі води на поверхні листя необхідні для проростання спор гриба.

Температурний оптимум для росту Phoma astragalina знаходиться в межах помірних значень, характерних для весняно-літнього періоду. Різкі коливання температур можуть послабити імунітет рослин.

Порушення агротехніки, наприклад, загущені посіви, сприяє формуванню мікроклімату з високою вологістю всередині травостою, що прискорює поширення інфекції між рослинами.

Наявність великої кількості нерозкладених решток рослин на полі підвищує інфекційний фон, створюючи ідеальне середовище для зимівлі та раннього розвитку патогену.

Відсутність сівозміни та повернення астрагалу на те саме поле раніше ніж через 3–4 роки сприяє накопиченню спор гриба у верхніх шарах ґрунту та масовому ураженню сходів.

Шкідливість фомозу полягає насамперед у значному зменшенні асиміляційної поверхні листя, що безпосередньо призводить до зниження темпів росту та продуктивності рослин.

Ураження стебел призводить до порушення нормального обміну речовин і провідності поживних елементів, що викликає передчасне в'янення та загибель окремих частин або цілої рослини.

Хвороба негативно впливає на насіннєву продуктивність: при ураженні генеративних органів насіння формується щуплим, з низькою енергією проростання та схожістю.

У хворих посівів астрагалу суттєво знижується кормова цінність зеленої маси, а також погіршується її якість при заготівлі через ризик розвитку пліснявіння.

• Зниження загальної врожайності зеленої маси на 15–30%.
• Втрата якості насіннєвого матеріалу.
• Прискорене випадання культур із травостою.

Основою захисту від фомозу астрагалу є дотримання сівозміни з поверненням культури на поле не раніше ніж через 3–4 роки, що дозволяє знизити інфекційне навантаження на ґрунт.

Важливим агротехнічним заходом є ретельне загортання решток рослин та глибока оранка, що сприяє прискореному розкладанню грибниці та загибелі спор.

Рекомендується використання якісного, протруєного насіннєвого матеріалу, що захищає молоді сходи від первинного інфікування з ґрунту.

Оптимізація густоти стояння рослин через норми висіву запобігає застою вологи та покращує провітрювання травостою, що ускладнює поширення хвороби.

У разі масової появи захворювання ефективним методом боротьби є застосування фунгіцидів системної дії, дозволених для використання на бобових культурах.