Несправжня борошниста роса сорго

Інфекція поширюється через заражені рослинні рештки в ґрунті, а також через інфікований посівний матеріал, який є основним джерелом первинного зараження.

Ооспори проростають, утворюючи зооспорангії, які за наявності вологи легко розносяться вітром або дощовими краплями на здорові рослини.

Міцелій грибоподібного організму поширюється всередині тканин рослини системно, проникаючи у судинну систему сорго та кукурудзи.

Під час вегетації гриб формує вторинні спори (конідії), які забезпечують швидке зараження нових рослин і масове поширення хвороби в полі.

Перші ознаки проявляються у вигляді хлоротичних смуг на молодих листках, які з часом стають більш вираженими та набувають жовтого кольору.

На нижній стороні ураженого листя при підвищеній вологості повітря утворюється білий або сіруватий наліт, що складається з органів спороношення патогена.

Системно уражені рослини мають пригнічений вигляд, значно відстають у рості, часто виглядають кущистими через надмірний розвиток бічних пагонів.

Згодом тканини листя починають некротизуватися і передчасно засихати, що суттєво зменшує загальну площу фотосинтезу посівів.

На пізніх стадіях суцвіття-волоті деформуються, стають стерильними або взагалі не розвиваються, що веде до втрати врожаю.

Найбільш сприятливими умовами для розвитку хвороби є температури в межах 20–25 градусів за Цельсієм, що стимулює активне проростання ооспор.

Висока вологість повітря, тумани та краплинно-рідка волога на листі є критичними факторами для активного спороношення гриба.

Ділянки з поганим дренажем та перезволоженими ґрунтами мають значно вищий ризик первинного зараження посівів.

Пізні строки посіву, коли ґрунт добре прогрітий, але рівень вологості залишається високим, сприяють інтенсивному поширенню патогена.

Використання сприйнятливих гібридів за наявності інфекційного фону в ґрунті гарантує швидкий розвиток епіфітотії під час сезону.

Основна шкода полягає в системному ураженні, яке призводить до значного недобору врожаю зерна та зеленої маси сорго та кукурудзи.

Уражені екземпляри часто не формують повноцінних волотей, що призводить до стерильності та повної втрати продуктивності на окремих ділянках.

Хвороба уражає кукурудзу так само активно, як і сорго, що створює ризики при вирощуванні цих культур у межах одного сівозміни.

Через порушення фізіологічних процесів погіршується якість кормової бази: знижується вміст поживних речовин у зеленій масі.

За умови інтенсивного ураження можлива повна загибель посівів, особливо якщо інфекція проникла в тканини на ранніх стадіях росту.

Головним заходом захисту є вирощування стійких сортів та гібридів, що є найефективнішим економічним способом боротьби з патогеном.

Дотримання сівозміни з перервою у вирощуванні сприйнятливих культур не менше ніж на 3-4 роки допомагає зменшити накопичення ооспор у ґрунті.

Ретельне загортання та знищення рослинних решток після збору врожаю обмежують базу для перезимівлі патогена.

Використання фунгіцидних протруйників насіння системної дії захищає молоді сходи від первинної інфекції в критичний період.

• Дотримання сівозміни.
• Посів стійких гібридів.
• Протруєння посівного матеріалу.
• Знищення бур'янів-резерваторів.
• Покращення дренажу ґрунту.